ТЬМЯНІ́ТИ, іє, недок.
1. Ставати, робитися тьмяним. Зорі тьмяніли від спалахів ракет, блиску гарматних залпів і пожеж (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 84); Сонце зайшло. Рудий край тьмяніє, охолоджується. Над далеким Дніпром встає туман (Володимир Бабляк, Літопис, 1961, 122); Обличчя коханої завжди в розлуці тьмяніє, никне в знаних дорогих рисах (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 173); * Образно. Голос, інтонація — важливі елементи ораторської майстерності — без них найкращі думки блякнуть, тьмяніють (Наука і життя, 6, 1969, 40).
2. Виднітися невиразно, нечітко або бути позбавленим блиску, яскравості. Віддалік ледь помітно тьмяніли гори (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 31); В руках моїх стертим глянцем тьмяніє фотокартка (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 114).