в означеннях
Тлумачення, значення слова «тьмяний»:

ТЬМЯ́НИЙ, а, е.

1. Слабий, неяскравий (про світло, вогонь і т. ін.). При тьмяному світлі стіни ще тісніше обступали Раїсу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 311); Всі статуї в тьмяному світлі білої ночі здаються зовсім іншими, ніж удень (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 86); Єдине віконце в сінях, заґратоване, як і в канцелярії, звичайними тюремними гратами, ледве пропускало тьмяне світло місяця (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 25); Безлюдна вуличка принишкла в сутінках, дрімала, блимаючи тьмяними вогниками (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 212);
//  Який дає мало світла, погано освітлює. Увійшовши у вбогу хатку Грицькову, освічену поганенькою тьмяною лампою на стіні, троє товаришів побачили там усю сім'ю (Борис Грінченко, II, 1963, 353);
//  Сірий, похмурий, не сонячний, хмарний. Тьмяний і короткий осінній день на очах згасав, але ліхтарів ще не запалювали (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 226);
//  Слабо, погано освітлений, в який погано проникає світло; темний. Глянувши просто — печера тьмяна під навислим камінням (Микола Зеров, Вибр., 1966, 226); Згадалася йому бідна, тьмяна халупчина, і каправий батько, і поморщена мовчазна мати (Мирослав Ірчан, II, 1958, 29).

2. Без блиску, матовий. Актриса лежала тихо і поволі намотувала пасмо свого темного, тьмяного волосся на тонкий, блідий палець (Леся Українка, III, 1952, 709); Неспокоєм і тривогою віє від тьмяного полиску зброї (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 45); Ти пам'ятаєш? Десь іржали коні, і сонце падало за тьмяним морем трав, на землю маки кинувши червоні (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 11); Сода і мило роблять фарбу тьмяною. Вода з нашатирним спиртом надає фарбі блиску (Хлібороб України, 8, 1966, 46);
//  Мутний, непрозорий. Вікна тьмянії, мов очі слабого, В хаті порожній самотньо, убого (Леся Українка, I, 1951, 72); Крізь тьмяне скло дверей видно, як Маша бере душ (Іван Микитенко, I, 1957, 220); Стоїть на могилі [кам'яний богатир], дивиться великими очима в тьмяну далину (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 46);
//  Який втратив яскравість; бляклий. Від сонця акварельні фарби робляться тьмяними;
//  Не сильний, не різкий. Тьмяний блиск золота ударив у вічі (Натан Рибак, Переясл. рада, 1948, 40); Чорні лакові черевики блищали тьмяним лиском (Юрій Смолич, IV, 1959, 196);
//  Темнуватий або темний. Я пам'ятаю вечір тьмяний над Петербургом голубим: морозний блиск, і вітер п'яний, і над Ісаком — сизий дим. (Михайло Драй-Хмара, Вибр., 1969, 40); Та насуває хмара тьмяна, — невже на бурю, на грозу? (Павло Тичина, Зростай.., 1960, 31);
//  Позбавлений чіткості, невиразний, розпливчастий; погано видний. Над тьмяними обрисами далеких гір купчились низькі.. хмарки (Василь Козаченко, Вісімсот.., 1953, 109); У задимленому сяйві ліхтаря ледве можна було побачити, як біля ковша вовтузились тьмяні постаті (Михайло Стельмах, I, 1962, 146).

3. перен. Затьмарений, затуманений, невиразний (про очі, погляд і т. ін.). Наче труп, сухий та жовтий, Син лежав на лоні в неї; Мертві, широко розкриті, Тьмяні, смутні в нього очі (Леся Українка, IV, 1954, 181); У тьмяних очах Замули з'явились якісь недобрі блиски (Іван І. Волошин, Озеро.., 1959, 94); — Читайте далі, батюшко, — простогнав Білоконь, прикипівши тьмяними очима до газети в руках отця Герасима (Олександр Довженко, I, 1958, 71).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 349.

Коментарі (0)