в означеннях
Тлумачення, значення слова «тю»:

ТЮ, ТЮ-ТЮ́, виг., розм.

1. Уживається при вираженні здивування, невдоволення, розчарування, насмішки і т. ін. Тільки що молодиці любенько посідали і кожна з своїм крамом розташувалась, аж... тю! Москаля нечистий і вродив (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 11); — Тю, як це він не примітив такої гарної дівчини? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 234); [Мар'яна:] Тю-тю!.. Та ще й козачки! Такий гурт, та так пополохались! (Степан Васильченко, III, 1960, 9).
 Тю (тю-тю) на тебе (на вас і т. ін.)! — вигук, що має на меті зупинити або заспокоїти кого-небудь, хто сказав дурницю або розкричався, розгаласувався. — Ходім лишень до річки, чи не піймався часом заєць у ятір або в вершу! — Тю на тебе, чоловіче! Чи ти не здурів? — каже Хвеська. — Де ж таки видано, щоб зайці у верші ловились? (Українські народні казки, 1951, 385); [Палажка:] О-о, ще й третій племінничок знайшовся? Тю-тю на вас! (Панас Мирний, V, 1955, 225).

2. Крик при переслідуванні звіра на полюванні, який означає «Держи його!»

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 332.

Коментарі (0)