в означеннях
Тлумачення, значення слова «тюрма»:

ТЮРМА́, и, жін.

1. Місце ув'язнення, будівля, де перебувають особи, засуджені до позбавлення волі або які знаходяться під судовим слідством. Знов люди гомонять на базарі, що вже впіймали тих розбійників і що вони вже сидять в Кишиневі в тюрмі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 278); Настя.. подалась з дитиною в город, одвідати Гната, котрий сидів у тюрмі, чекаючи суду (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 75); І тепер нащадки панські Тюрми міцнії будують, А поетові нащадки Слово гостреє гартують (Леся Українка, I, 1951, 386); Із вогких окопів, із тюрем сирих, Із шахт, із заводів, із лав трудових, У бурях, в пожарах прийшов він до нас, Той день, що збратав нас, що світ весь потряс (Максим Рильський, III, 1961, 237); Це був молодий дезертир, жорстокий і безвольний, бандит і грабіжник, що не раз сидів у тюрмі, відбуваючи.. покарання за свої злочини (Олександр Довженко, I, 1958, 297);  * У порівняннях. Рідко можно [можна] спіткати таку непривітну, смутну, темну, як тюрма, хату (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 31);
//  збірн. Арештанти. — Вночі, коли я сам і ніхто мене не бачить, коли спить уся тюрма,.. — страждання стають невиносимими [нестерпними] (Гнат Хоткевич, I, 1966, 175); І його повісили сірим світанком під жахливі крики цілої тюрми (Юрій Яновський, II, 1958, 223).
Гнити в тюрмі (по тюрмах) — перебуваючи в тюрмі, тюрмах, втрачати сили, здоров'я. Я бачила, як гинуло найкраще, Як родичі мої гнили по тюрмах Ігяк високе, низько упадало (Леся Українка, I, 1951, 119); Гноїти (згноїти) в тюрмі (по тюрмах) — довгий час тримати кого-небудь у тюрмі (тюрмах). Він [Т. Шевченко] пригадав би вам ті дні, коли в тюрмі його гноїли!.. (Володимир Сосюра, I, 1957, 403); Піти в тюрму див. піти; Поволочити по тюрмах див. поволочити.

2. перен. Місце, проживаючи в якому, хтось зазнав утисків, гноблення. Боже милий! Чи довго буде ще мені В оцій незамкнутій тюрмі, Понад оцим нікчемним морем Нудити світом? (Тарас Шевченко, II, 1963, 130); Нема вже старої Росії, нема тюрми народів — ожили степи, озера, — новії сходи нова земля дала (Павло Тичина, III, 1957, 19).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 335.

Коментарі (0)