в означеннях
Тлумачення, значення слова «тютюн»:

ТЮТЮ́Н, у, чол.

1. Трав'яниста рослина родини пасльонових, в листі якої міститься нікотин. Тютюн вирощують розсадою в парниках і на грядках, а потім з настанням теплої погоди висаджують на полі (Технічні культури, 1956, 353); Запахла осінь в'ялим тютюном, Та яблуками, та тонким туманом (Максим Рильський, I, 1956, 63);
//  Висушені й подрібнені листки та стебла цієї рослини, які використовуються для куріння, нюхання, жування. Стара циганка накладала червону люльку свіжим тютюном і вигідно мостилася на призьбі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 375); Курив він такий лютий тютюн, що коло нього ніхто не міг стояти (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 472).
 Нюхальний тютюн див. нюхальний.
Пропасти ні за понюшку тютюну див. понюшка.

2. Трав'яниста декоративна рослина з запашними білими, рожевими або світло-фіолетовими квітками. В центрі здіймалася клумба, засаджена резедою, матіолою, тютюном (Микола Трублаїні, Глиб. шлях, 1938, 45); Тютюн і маргаритки сіяла.. челядь для себе (Юрій Смолич, II, 1958, 11).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 335.

Коментарі (0)