в означеннях
Тлумачення, значення слова «тхнути»:

ТХНУТИ, ну, неш, недок. і док.

1. Дихати, дихнути; повівати, повіяти. Здавалось їй, що тільки вона тхне на свого чоловіка, то.. змиє.. смуток із його серця (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 158); — От і вокзал! Там вона [Маруся], певно, мене жде! — подумав Ломицький, і на його притомлені нерви неначе тхнув свіжий, холодненький вітерець (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 74);
//  чим, безос. Йон зупинивсь. На нього тхнуло теплом з піддашшя (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 241); — Де ти, браток, служив? — Я не служив... Я зроду так, — відповів сліпий, і на Павла тхнуло міцним самогонним перегаром (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 59).

2. тільки 3 ос., недок., перев. чим, розм. Мати якийсь запах, сильно, різко пахнути чим-небудь, здебільшого неприємно. — А куди ви поїдете? — Та, мабуть, трохи покатаємось, — відповів червоноармієць, що тхнув ліками (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 85); Тхне бузок чудово, Туга ллється в слово (Максим Рильський, Зим. записи, 1964, 86);  * Образно. — Треба так організувати працю в колгоспі, — каже Дубковецький, — щоб наш хліб не тхнув потом... (Василь Минко, Повна чаша, 1950, 59);
//  безос. Скрізь тхне вином, куди не повернись (Нечуй-Левицький, III, 1956, 256); В хаті тхне фарбою та клеєм, аж дихати важко (Леся Українка, III, 1952, 491); Від одежі [Порфирія] тхнуло кислятиною й димом (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 160).

3. недок., чим, перен. Мати якусь дуже помітну властивість, ознаку і т. ін. — Ваші погляди, Степане Гавриловичу, дуже цікаві. Тільки — чи не тхнуть вони давниною? (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 82);
//  безос. Від нього за цілу верству тхне козарлюгою, байдебурою степовим... (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 300); Може, мало порядку було на зборах осередку, проводив замолоду, але й казенщиною — аби ви знали — там і не тхнуло (Семен Журахович, Опов., 1956, 74).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 332.

Коментарі (0)