в означеннях
Тлумачення, значення слова «точений»:

ТО́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до точити 1 1—4. Добрий розум в голові, Гострі ножі у траві, Гострі ножі точені, В крові панів мочені... (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 138); Приложила [Мирослава] гарно точений ріг до своїх коралевих уст і затрубила на весь ліс (Іван Франко, VI, 1951, 17);  * Образно. Яка принижена, обпльована Вона [мова] в твій [Шевченків] час була.. З любов'ю точені, леліяні Тобою ті слова, Були в людські серця засіяні — І мова та жива (Агата Турчинська, Земле моя.., 1961, 32);  * У порівняннях. — Красень! Батькова дитина! А носик, як точений! — відповідає Мірошниченко (Михайло Стельмах, II, 1962, 249).

2. у знач. прикм., перен. Доведений до найвищого ступеня виразності, чіткості, досконалості. Жарт любив [батько], точене, влучне слово (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 478); Ні вісті, що приходять через море, Ні строф любовних точені рядки, Ні в ароматах свіжої луки Співання дам, що тішать наші зори [очі], — Ніщо мого вже серця не торкне (Микола Зеров, Вибр., 1966, 442).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 213.

Коментарі (0)

ТОЧЕ́НИЙ, а, е.

1. Виготовлений, оброблений точінням. Кругом стола були поставлені непомальовані точені стільці з високими, грубо повирізуваними спинками (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 12); Вона ж тут живе, як у в'язниці.. без садка, без піддашків з точеними гратками (Леся Українка, III, 1952, 711); Довгий будинок з малими вікнами і високим дахом був укритий мережаною гонтою, точені колони спиралися на пофарбований рундук з приступками (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 82); Яворівська скульптура йде від точеної дерев'яної іграшки (Літературна Україна, 3.I 1969, 4).

2. перен. З правильними, чітко окресленими обрисами, витонченої, досконалої форми (про частини людського тіла). Крутнулась [Мар'яна] по хаті, і з-під розвихреної спідниці проглянули її точені литки і ямочки під коліньми, а від усієї постаті повіяло свіжістю весняної землі (Михайло Стельмах, II, 1962, 293); Тоді Катря сумно похилить голову, тримаючи рукою важку довгу косу, мов хоче закрутить її кругом білої точеної шиї... (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 300); Зблідла, з великими карими очима під мармуровим точеним надбрів'ям, у коштовному хутрі.., вона скидалась на царівну (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 176).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 213.

Коментарі (0)