ТОЧИТИ 1, точу, точиш, недок.
1. перех. Те саме,
що гострити 1. Враже поле кров'ю мочить І об камінь
шаблю точить Палій! (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 120); Ми клеїли
з мамою нашу тиху розмову, а в кухні із свистом
і скреготанням точили об макітру ножі (Михайло Коцюбинський,
II, 1955, 357); * Образно. Беркут, в повітрі
натрудивши крила, Тут [на скелі] спочивав і пазури точив
(Леонід Первомайський, II, 1958, 97); * У порівняннях. Сніг не скрипів під
ногами, а вищав, наче об нього мечі точили (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 461);
// Надавати потрібної форми, сточуючи,
спилюючи краї або виступи чого-небудь. — А там —
камінь обробляють — точать, пиляють, вистругують
з нього всякі виробки (Панас Мирний, IV, 1955, 330); Поруч
з ним [ковалем] молодий хлопчина Точить сталь на
новім верстаті (Любов Забашта, Нові береги, 1950, 60).
♦ Точити зуби див. зуб; Точити ніж на кого — те
саме, що Гострити ножа (сокиру, меч і т. ін.) (див.
гострити). — Не помічав, щоб Віктор точив на тебе ніж
(Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 584); Точити язики:
а) те саме, що Ляси точити (див. ляси). Біля крамниці.
Чоловік зо три іще й досі точать язики на цю ж таки
тему — про ступи, а то всі в крамниці вже (Андрій Головко,
I, 1957, 312); б) лихословити на чиюсь адресу. Юлка
мовчки пішла дорогою вниз, пригнічена і безпорадна.
Михайлові шкода стало дівчину, що зараз село точить
язики на ній (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 135).
2. перех. Те саме, що виточувати 1 1, 2. Він так точив ту деталь, що смужка Поту лягла на лиці (Ярослав Шпорта, Запоріжці, 1952, 80); Кував в арсеналах він [майстер] зброю, Точив за снарядом снаряд. Бився в лісах під Москвою, В сталь одягав Сталінград! (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 133); Увійшов Павло у їх хату — Лукаш сидів на печі, точив веретено (Марко Вовчок, I, 1955, 167).
3. неперех. Виконувати роботу токаря. На верстатах точим, точим ми, Уміло вже й майстерно (Павло Усенко, Вибр., 1948, 14).
4. тільки 3 ос. перех., перен. Поступово псувати
щось, гризучи, проїдаючи, роблячи дірки; поїдати,
гризучи (звичайно про гризунів, хробаків і т. ін.). Гидкий
черв'як почав точити глуху домовину (Панас Мирний, IV, 1955,
332); Зійде завтра день блискучий, Та не вспіє відпочить,
Як твій [царя] труп, у мглі гниючий, Робаки
[хробаки] почнуть точить (Павло Грабовський, I, 1959, 228); Ще он тоді
явори Юхим попиляв, лежали-лежали, шашіль точити
вже став, а таки долежали (Андрій Головко, II, 1957, 233);
Лісова миша рудувата і черево в неї біле. Живе вона
собі в лісі, тільки на зиму часто в клуні перелазить та
зерно точить (Олександр Копиленко, Як вони.., 1961, 46); * Образно.
Повсюди чад, а ворог лютий Пекельні бенкети справля,
Гнітить скрізь сили неокуті І точить мозок, наче тля!
(Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 37);
// Поступово руйнувати
щось (про дію води, вітру тощо). Сава Петрович певний
себе. «Вода й камінь точить, то гроші й подарунки
дівочу впертість і поготів» (Андрій Головко, II, 1957, 192);
* Образно. По війні ти [пророк] на звалищах міста лишився
один, І палкі твої сльози точили холодне каміння
(Леся Українка, I, 1951, 183).
Точити нори — рити нори. Се той звірок, що нори
точить (Словник Грінченка).
♦ Точити серце див. серце; Точити хліб — незаслужено,
даремно їсти чийсь хліб. А ще мене просили
хлібороби — Коли писатиму, так прямо натякнуть, Щоб
не точили їхній хліб нероби, Які не сіють, не кують,
не жнуть! (Микола Нагнибіда, Гірські вершини, 1960, 52); Точити
кого, як (мов, наче і т. ін.) іржа залізо див. іржа.
5. тільки 3 ос. перех., перен. Настирливо мучити когось, поступово позбавляючи здоров'я, сили (про тяжкі почуття, сумні думки, турботи, горе і т. ін.). Колишні думки знов турбують Семена, знову точать його, мов шашіль дерево (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 117); Перестало бідну вдову Горенько точити, її синок вже не наймит, А радянський вчитель (Українські народні ліричні пісні, 1958, 591); Софрон, коли його точив смуток,.. клав перед Харві на столик кілька центів і просив: — Постав, Харві, мою пісню (Натан Рибак, Час, 1960, 87); У палатах є чимало хворих, та немає серед них такої, як вона. Їх не точить червоточина сумнівів, невідомості (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 289).
6. перех., перен., розм. Постійно лаяти, сварити когось, надокучати докорами. Вона [Кайдашиха] нападалась на Мелашку сливе кожного дня, точила її, як вода камінь (Нечуй-Левицький, II, 1956, 325); — Куди ж се вона? — Піде другу невістку золити. Мене оце точила, а то ще по другу пішла (Панас Мирний, III, 1954, 73); Згадуючи батьківські достатки, по-качиному пиндючилась [Олена] перед чоловіком і щодня точила його, мов шашіль деревину (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 234).
7. перех., діал. Котити (у 1, 2 знач.). Скаже мені
робити — під гору камінь точити (Словник Грінченка);
Крутячись, мов могутній вуж, точив Сян свої бистрі води
(Іван Франко, VI, 1951, 303).
Точити валом — те саме, що Валом валити (див.
валом). Ей, доню, доню, бач, з півночі Чорная хмара
валом точить..? (Іван Франко, X, 1954, 75); Точити піски —
навівати, наносити піски. Буйний вітер піски
точить... (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 78).
♦ Бали точити див. бали; Баляндраси точити див.
баляндраси; Баляси точити див. баляси; Брехні точити
див. брехня; Ляси точити див. ляси; Побрехеньки
точити див. побрехенька; Теревені точити див. теревені;
Точити балачку — вести тривалу розмову, багато
балакати. До столу.. знов сіли старі, точили не закінчену
за вечерею балачку (Андрій Головко, II, 1957, 65); Точити
брехню — брехати, робити наклепи на когось. — Ти на
його почав брехню точити по всьому повіту... (Панас Мирний,
I, 1954, 162); Точити війну — провадити війну. —
Кажуть, запорожці з турком війну точить прибралися
(Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 17); Точити розкази
див. розказ.