ТОЙ, того, чол., та, тієї, рідко тої, заст. тії, жін., те, того, сер.; мн. ті, тих; займ.
1. вказ. Указує на щось,
більш віддалене у просторі, ніж інше подібне (перев.
парне); протилежне цей (у 1 знач.). Прилинь, сизий
орле, бо я одинокий, Сирота на світі, в чужому краю.
Дивлюся на море широке, глибоке, Поплив би на той
бік — човна не дають (Тарас Шевченко, I, 1963, 19); З того берега
річки почулася густа стрілянина (Петро Панч, Син Таращ.
полку, 1946, 38); По той бік хвилеріза пройшов до
гавані пароплав (Юрій Яновський, II, 1958, 49); Увечері по той
бік муру солов'ї витьохкують, повно їх там у вербах
(Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 110);
// Указує на відрізок
часу, який передував безпосередньо такому самому
відрізку, моменту або настане після нього. Раз у бабусі
Шелестихи Я на тім тижні гостював (Леонід Глібов, Вибр.,
1951, 195); Коли не обіцяєте [В. М. Гнатюк] поправити
на той рік [здоров'я], то не поїду з Вами в гори
(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 278); На тім тижні чотирьох із їхнього
загону бандитня [бандити] під Ліщинівкою порубала
(Олесь Гончар, II, 1959, 159).
♦ Виходець з того світу див. виходець; Відправляти
(відправити) на той світ див. відправляти; Заганяти
(загнати) на той світ див. заганяти 1; Іти на той світ
див. іти; Переступити на той світ див. переступати; Той
світ див. світ 2; Хай (най) йому легко згадається на тім
світі див. згадуватися.
2. вказ., також у сполуч. із част. он, ось. Указує на який-небудь предмет, якусь особу (перев. супроводжується вказівним жестом), що їх виділяють з-поміж інших; не будь-який (будь-яка), а саме даний (дана), що на нього (неї) вказує мовець; про який (яку) йдеться; цей (у 2 знач.). [Клієнт (Показує в далечінь):] Та, висока, Макарію зограла [зіграла] б на кострищі чудово! [Молодий римлянин:] Що ти плещеш? То ж мотрона! Їй тільки можуть голову зрубати (Леся Українка, II, 1951, 514); — Знаєте що? Ходімо ми попід ту стіну. Там на ослончику [ослінчику] постановимося — не так буде жарко і все видно, — сказав Колісник (Панас Мирний, III, 1954, 272); — Колего Савченко..! Он гляньте краще на той табун диких гусей, — аж злість бере, що не можна дістати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 196); Он та галявина, де ми Колись удвох ходили. І ви казали: «Я з людьми Не шкодував тут сили...» (Микола Нагнибіда, На полі битви, 1974, 80).
3. вказ. Указує на предмет, особу, явище і т. ін., які
були названі у попередньому викладі, про які вже
йшлося раніше. Горить Микита в сірій свиті! Шеляга
виймає І за того остатнього Музику наймає, І нерівню
титарівну У танець вітає! (Тарас Шевченко, II, 1963, 99); Буввечір.
Танки йшли на захід з важким гуркотом та виском.
Під хатами, що аж стугоніли від того гуркоту,
прощалися танкісти з дівчатами (Олександр Довженко, I, 1958, 346);
Події тої осені і зими взагалі були якісь особливі
(Юрій Смолич, II, 1958, 65); Була весна. Сонце ніжно й тепло
усміхалося з блакитного неба, і від усмішки тої земля
цвіла (Андрій Головко, I, 1957, 92);
// у знач. ім. той, того, чол.;
та, тієї, жін.; те, того, сер.; ті, тих, мн. Уживається замість
предмета, особи, які були названі в попередньому
викладі, про які вже йшлося раніше. Зараз за ворітьми
показалося, що Рудик забув лупу, а Тихович —
поташник з планами — і всі мусили затриматися, аж поки
робітник не приніс те й друге (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 205);
Любов склоняв голову тітці до плеча, та гладить їй
волосся (Леся Українка, II, 1951, 69); А він було й молотити
лінувався:.. ходить з Одаркою [калікою] по миру, назбира
шматків хліба доволі, тії і їсть із дочками своїми,
а після знову іде збирати (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 59);
Є хмарні душі, ті завжди повиті смутком і журбою.
Вони ідуть в житті, як дим, як тихий човен за водою
(Володимир Сосюра, I, 1957, 409); Глянув на сонце [Явтушок], те
опинилося над вітряками (Василь Земляк, Лебедина зграя, 1971,
72);
// у знач. ім. той, того, чол.; та, тієї, жін.; те, того, сер.;
ті, тих, мн. Уживається замість когось останнього із
названих у попередньому викладі й відповідає за
значенням особовому займенникові 3-ї особи він, вона,
вони. Часто Карпо перелазив через тин до Івася
гратися, часто і Івась кричав крізь тин Карпові, коли той
не показувався, щоб ішов скоріше (Панас Мирний, I, 1954, 244);
Економський фурман Євген Колосюк стишує загнуздані
коні, щось гукає Христині, та озирається, швиденько
вискакує на віз (Михайло Стельмах, I, 1962, 520); Сахно змушена
була вдатися за поясненнями до Чіпаріу. Але той не
міг багато розповісти (Юрій Смолич, I, 1958, 48); Біля ґанку
стояв гурт чоловіків, бороданів. Саме дядько Гордій
щось у колі їх промовляв. А скоро вгледів Давида з
Тихоном, як ті підійшли, спершу пильно був глянув на
обох і чомусь зрадів (Андрій Головко, II, 1957, 125);
// у знач. ім.
той, того, чол.; та, тієї, жін.; те, того, сер.; ті, тих, мн.
Уживається при переліченні або зіставленні названих
раніше осіб, предметів і т. ін. Ой привезли до прийому
Чуприни голити; Усе дрібні, усе малі, Все багатих діти.
Той каліка недоріка, Той не вміє стати. Той горбатий,
той багатий, Тих чотири в хаті. Усі невлад, усіх
назад, В усіх доля мати. А у вдови один син, Та й той
якраз під аршин (Тарас Шевченко, I, 1963, 229); Козаки змішались
[у таборі], як у бразі гуща; той туди, той туди йде,
а жодного порядку між ними немає (Пантелеймон Куліш, Вибр.,
1969, 157); Павлусь побачив велике місто, широкі
вулиці.. Люди метушаться, — ті сюди, ті туди, аж в
очах миготить! (Леся Українка, III, 1952, 490); Орав [Іван]
поле, сіяв, косив, жав, молотив, складав зерно — те на
посів, те на поживу (Панас Мирний, I, 1949, 209).
До тих пір див. пора; З (від, од) того [ж] часу; З тих
пір; З тієї (тої, тії) пори; Від тієї (тої, тії)
пори — вказує, що якась дія починається, почалася
від періоду, про який ішлося, повідомлялося раніше
або повідомляється; відтоді. Поки мати шукала
[наречену], він собі сам знайшов. Був у Вишеньках на
ярмарку й з того часу став учащати щовечора (Марко Вовчок,
I, 1955, 80); Князь Заславський перечув через приятелів,
як глузував з його Вишневецький на ігрищі. Од того часу
вони зненавиділи один одного і стали заклятими
ворогами (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 65); Вже люди, певне, від тії
пори Тут не живуть, як з раєм попрощались (Леся Українка,
I, 1951, 69); Князь Куракін урятував цареві життя,
і вже з тої пори цар із ним не розлучався (Гнат Хоткевич, I, 1966,
97); З тих пір, як її батьки — лікарі одного районного
містечка — навчили її ходити, вона жила в розкошах
і достатках (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 449); З тими словами;
При тім слові; При тих словах див. слово; Тим часом;
У (на, під) той [самий, саме, же] час — вказує на
одночасність якоїсь дії з іншою, про яку йшлося,
повідомлялося раніше або повідомляється. Розбрілись
[розбрелись] конфедерати По Польщі, Волині, По Литві,
по Молдаванах І по України. Руйнували, мордували,
Церквами топили... А тим часом гайдамаки Ножі
освятили (Тарас Шевченко, I, 1963, 80); Що то за дівчина [Марта]
під той час стала, боже мій, світе мій! (Марко Вовчок, I,
1955, 72); — Які вже там з мене веселощі? Од моїх
веселощів, молощ кисне в глечиках, — промовила Тодозя.
— Мої веселощі такі смачні, як кислиці. Он баба Ганна
вже й скривилась од їх... Усі засміялись. Саме в той час
князь Єремія вернувся з муштрів і переходив через
світлиці (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 118); Чорногорець зараз
кинувсь до свого побратима, а Леся до Петра. Забула
сердешна на той час і стид, і дівоцький сором: затулила
йому хусткою глибоку рану, а сама так і впала на його;
плаче, голосить (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 108); Часом
уві сні вбачалося йому, що соцький приніс так довго
очікувану бомагу [бумагу] — і Семен зіскакував з полу,
вибігав на подвір'я. А то видасться йому, що незабаром
або й зараз-таки мають покликати його до станового.
Він сідав тоді на лаві й чекав. І досить на той час
стукнути кому-небудь сінешніми дверима, щоб серце
Семенове зупинилося в грудях, перестало битись (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 117); Я вийшов з інституту в 1914 році з
умінням учити школярів.. В той час я мріяв стати
художником, я малював дома і брав приватні уроки
малювання, мріючи коли-небудь потрапити в Академію
художеств хоч вільним слухачем (Олександр Довженко, I, 1958, 14); Марися
підхопилась, щоб подати келешки та ще там щось
приготувати, а гість тим часом, відкоркувавши пляшку,
у вільній позі сидів на стільці (Олесь Гончар, Бригантина,
1973, 140); Тієї (тої, тії) ночі; Того [ж, ж таки, самого,
таки] дня (вечора і т. ін.); У той [же] день (вечір
і т. ін.) — вживається на позначення того, що певна
дія відбувається в якусь ніч, якийсь день (вечір і т. ін.)
одночасно з іншою або після дії, про яку уже
згадувалось, повідомлялось раніше. Якось-то вирвалась Олеся,
пішла до тітки одвідати стару в недузі; а того дня був
у селі ярмарок (Марко Вовчок, I, 1955, 289); — То я, мабуть,
стану тепер за хліб [робити на току]. А там, як
зароблю, — тоді й за гроші. — Добре... Хоч і так зроби,
сину. Того ж таки дня, надвечір, Чіпка зібрався, пішов
у Крутий Яр (Панас Мирний, II, 1954, 215); Неспокійно
спалося Тиховичеві тої ночі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 220); Згадала
[Люда], як минулого літа, коли жили в таборі, до неї
приїздив батько. Того дня стояла погана погода, йшов
дощ (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 199); Було якесь свято.
Того ж дня Яшко пізно повертав додому. Повагом ішли
корови в пилу вуличному (Андрій Головко, I, 1957, 133);
Ломицький і справді перемучився того вечора... Зібравшись
в дорогу і вклавшись, він сів пити чай (Нечуй-Левицький, VI,
1966, 73); Невдовзі по цьому.. прийшли німці з
гайдамаками. В той же день перехапали робіткомівців на
чолі з механіком Приваловим і, відправивши їх під
посиленим конвоєм у Генічеськ, вчинили там над ними
звірячу розправу (Олесь Гончар, II, 1959, 32); В той вечір
[коли Сергій привів у хату Дороша] Санька приймала
гостя з особливою пошаною: заставила Сергія зарізати
півня і цілий вечір пекла, варила і смажила (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 157); Тієї ж [самої] хвилини (миті); У той [самий]
момент (мент); У ту ж [саму] хвилину (мить) —
уживається для підкреслення цілковитого збігу в часі
якихось двох дій; одразу ж, зараз же. Ось він [співець]
руку здійняв, в ту ж хвилину Стало тихо, неначе в
могилі (Леся Українка, I, 1951, 348); Човни.. загойдалися і..
турки з лайкою нагнулися, щоб одіпхнутися, Іван
підняв весло і з усієї сили спустив його на червоний фез
[турка]. У той мент між них блиснув постріл і
звилась хмарка диму (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 386); Черниш
бачив ще, що Брянський боком стрибнув кілька кроків
уперед і метнув гранату, вихоплюючи в ту ж мить
пістолет (Олесь Гончар, III, 1959, 119).
♦ З тією тільки (лише) різницею що див. різниця 1;
З того погляду див. погляд; Не стільки того діла див.
діло; Платити тим самим див. платити; Платити
(відплатити) тією самою монетою див. монета; Співати
тієї [ж] див. співати; Співати не тієї (не тії) див.
співати; Тією або (чи) іншою мірою; У тій або (чи)
іншій мірі див. міра; Встати (ступити) не на ту ногу
див. нога; Чим багаті, тим і раді див. багатий.
4. вказ. Уживається для вказівки на один предмет,
одну особу і т. ін. із двох або кількох подібних, з ряду
однорідних, коли їх перелічують або зіставляють.
В плавнях було тихо, як у лісі, лиш горою шелестіла
куня, раз в той бік схиляючись, раз в інший (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 359);
// у знач. ім. той, того, чол.; та, тієї, жін.;
те, того, сер.; ті, тих, мн. Узагальнено вказує на
предмет, особу, явище (без попередньої згадки про них)
при переліченні або зіставленні в якомусь відношенні.
Попривикали дітки, що нема старшого брата, та не
перестали про його думати, і сливе щогодинки його
згадували то цим, то тим, то знов другим (Марко Вовчок,
I, 1955, 294); — Оттак товчусь сливе цілісінький рік, то
тим, то сим заробляю; сказано, треба чимсь жити
й дітей годувати (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 276); Шинок
ніколи не пустує: то той, то другий... І наші хлопці
там! (Панас Мирний, I, 1949, 263); Стояв, і непевний осміх
блукав йому по губах — зараз це був осміх погорди й
самозахисту. Тут [в спецшколі] захищаються, хто чим
може. Той мовчанкою. Той понурістю. Той схлипом,
якщо маму згадають (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 43);
// у знач. ім. те, того, сер. У сполуч. зі словом все вказує
на перелічувані предмети, виконуючи функцію
узагальнюючого слова. І білі черепи, такі лячні нині, і
чорні холодні кущі з покрученими лозами... — усе те обняло
її [Параскіцу] жахом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 279).
Той або (чи) інший див. інший.
♦ Не з тих хто — хто-небудь має сили утриматися
від чогось, не здатний на які-небудь вчинки, дії і т. ін.
Кому там діло — чи він наївся, чи він не холодний,
чи, може, воші дитину напали, чи, може, щось болить.
Аби робив свою роботу. Не обходилося і без бійки. Але
щоб плакав — не з тих хлопець був (Андрій Головко, II, 1957,
389); Нема (немає) того, щоб... див. нема, немає; Не
на того напав (напала)! див. нападати; Не на того
нарвався див. нариватися; Ні в сих ні в тих; Ні в тих
ні в сих — зніяковіло, відчуваючи незручність. Пріська
стояла ні в тих ні в сих (Любов Яновська, I, 1959, 223);
А Гвинтовка оставсь тепер перед Шрамом ні в сих ні
в тих (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 129); Артем почував
себе ні в сих ні в тих (Олександр Підсуха, Віч-на-віч, 1962, 161);
Сер їв вийшов з дому Сагорів ні в сих ні в тих і дуже
злостився на себе та на місіс Ліліан (Юрій Смолич, Прекрасні
катастрофи, 1956, 289).
5. вказ., у знач. ім. те, того, сер. Уживається для
вказівки на що-небудь висловлене раніше, на якісь факти,
обставини, припущення і т. ін. Олександра перебралась
до знайомої жінки. Вона ходила копати буряки і з того
добувала прожиток для себе (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 66);
Заворушився люд, загомонів; піднявсь по всьому полю галас.
Тілько нічого з того не вийшло (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969,
174); Це вони хотять згубити з світу князя, — мигнула
в Тодозі думка, — це вони, мабуть, задля того й
приблукали до Лубен (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 132); [Хвора:]
Дарма! Нехай умру, та думка не умре! В таке
безсмертя й я привикла вірить. Адже і в вас є сповідь перед
смертю... Мене жде шибениця — я те знаю (Леся Українка,
I, 1951, 118); Надвечір до мене зійшлися товариші. Наш
гість перед тим трохи відпочив. Його красиве й
поважне обличчя оживилося (Терень Масенко, Життя.., 1960, 29);
Співає щось сумне татарка під чадрою, й од того вся
вона така близька мені (Володимир Сосюра, I, 1957, 100); Готували
[лісоруби] дно під затоплення, валили верби вікові в
три обхвати, після того ще взялись і за комиші, косили
їх для целюлозного (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 84);
// у сполуч. зі сл. ж, саме. Уживається при
вказівці на тотожність чого-небудь з чимсь висловленим,
повідомленим раніше. — Оце недавно ми не загнали
телиці в двір, а вовк вискочив з ліска та й обгриз бік.
Теличку не одрятували од смерті, — пропала. Те ж саме
роблять вовки з графськими сернами й зайцями, котрі
йдуть на годівлю... вовкам (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 284);
Я вигукував на мітингах загальні фрази і радів.., що
завтра про це довідається увесь світ і, вражений
розумом, що осяяв нас, зробить у себе те ж саме (Олександр Довженко,
I, 1958, 15); І він на всяк випадок зняв із плеча карабін.
Те ж саме зробив і Янош, мовчки переглянувшись із
Яреськом (Олесь Гончар, II, 1959, 67).
♦ Більше (більш) того, що... див. більше; В тім-то й
річ, що... див. річ 1; До того — настільки, так сильно,
у такій великій мірі. — Офіцери, — сказав
головнокомандуючий, і холодний дрож пробіг по офіцерських спинах,
до того невпізнанний був голос генерала (Олександр Довженко, I, 1958,
140); До того [ж] — з наявністю додаткових ознак, дій,
заходів і т. ін.; крім того. Максим отой, брате. А
трудящий, роботящий, Та й тихий до того, Та ласкавий...
(Тарас Шевченко, II, 1963, 274); [Сидір Свиридович:]
Коли правду казати, то наша Євфросина не така
гарна, як розумна. От уже розумна, то розумна, ще й до
того вчена (Нечуй-Левицький, IX, 1967, 222); Блакитний грот
робить надзвичайне вражіння — це величезна блакитна
зала, в якій неможливо блакитна вода, як скло самого
чистого блакитного кольору, до того бризки світяться
вогнем (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 325); Комбайн працював
безвідмовно. Ішли помалу на першій швидкості і
захоплювали не на весь хедер: хліб важкий і роса до того ж
(Андрій Головко, I, 1957, 434); З тим і піти (розійтися,
роз'їхатися); На тому і розійтися (роз'їхатися) — піти,
розійтися, роз'їхатися, сказавши що-небудь, вирішивши
щось або не дійшовши згоди у чомусь. Петро стиснув
Череваня, прощаючись, а той, мов догадавсь, да й
каже: — Ой бгатіку [братіку]! Чи не лучче б було,
якби ми не ганялись за гетьманами? З тим і роз'їхались.
Шрам повернув коня на Козелецький шлях; Черевань із
Василем Невольником вернувсь до своякового хутора
(Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 178); Часом таки й не
витримає — дорікне: — І де твоя совість, Юхиме! Дома
жінка хвора, води кухля немає кому подати, а ти ось
парубкувати зо мною. На тому й розійдуться до нової
зустрічі (Андрій Головко, II, 1957, 191); І без того — без
додаткових ознак, дій, заходів і т. ін.; і так, і так вже.
Цей покривавлений вид розп'ятого Христа був
виставлений на ефектований [ефектний] показ, щоб вражати
і без того вразливі та прийнятливі молоді душі
студентів [єзуїтської] колегії (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 11);
Гайдамаки.. це ті ж самі солдати й офіцери російської
[царської] армії.. Тільки націоналістичний туман замутив
їхню і без того затьмарену свідомість, розбуджену
в огні (Олександр Довженко, I, 1958, 37); Коли (як, раз, якщо) [вже]
на те пішло див. піти; На те... — уживається при
поясненні, мотивуванні чого-небудь. Гірко було кидати
[хлопцям], яке не є, своє, а йти до чужого, до панського...
Та що ти вдієш супроти панської волі? Панові треба...
на те в його й кріпаки (Панас Мирний, I, 1949, 261); — Мій
лицарю, любий пане, не боюсь я поговору, — все чиню
по власній волі, бо на те я королівна... (Леся Українка, I,
1951, 435); На тому (тім) [і] стати — зупинитися на
якомусь конкретному рішенні. — Порадились ми з
дівчиною, побідкались і стали на тому, що вона піде в
найми (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 140); Не без того[, щоб] —
уживається для висловлення певної згоди в чомусь у знач.:
так, можливо, може статися. — Усім, значить,
добре.. — обізвавсь Чіпка. — А ти думав, ні?.. У кожного —
не без того... (Панас Мирний, I, 1949, 248); Не без того, щоб
коли й погуляти, погарцювати — на те молодість.
Але ж не так, як оце (Андрій Головко, II, 1957, 96); Вчитель
сміхотливо наморщив чоло: — Ти вдень бачив свою милу?
— Та бачив... — запнувся парубок. — А увечері теж
хочеш зустрітися? — Не без того... (Михайло Стельмах, I, 1962,
141); Не від того [бути, щоб] — не мати нічого проти,
бути згодним на що-небудь. — Ну, а тепер, Артеме,
твоя черга. Розказуй ти про себе. Артем не від того був
(Андрій Головко, А. Гармаш, 1971, 521); А коли у Георге настрій
хороший, він не від того, щоб і поговорити (Михайло Чабанівський,
Балканська весна, 1960, 272); Не до того кому — хтось не
має часу, можливості думати про кого-, що-небудь,
приділяти увагу кому-, чому-небудь і т. ін. Добре мати
діток Багатому, хвалить бога В розкошах! А вбогій
Вдові не до того, Бо залили за шкуру сала, Трохи не
пропала (Тарас Шевченко, II, 1963, 268); — Не пошкодило б
Корнюші хоч показатись на хуторах. Ти таки, Павле
Макаровичу, так йому й перекажи. — Переказати не
штука, та який у цьому сенс! — знизав плечима Павло.
— Не до того їм зараз (Андрій Головко, А. Гармаш, 1971, 424);
Не те що (щоб).., [а]: а) уживається для заперечення
якогось припущення перед викладом справжніх
фактів, обставин тощо. А землі з кожним роком усе меншає.
Не те щоб менше ставало її на світі, а ділять її межи
собою мало не на грядки, бо на світі дедалі стає
людніше... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 110); б) для заперечення
тотожності чого-небудь з чимсь у знач.: не такий (так),
як. Величезні вибухи один за одним спалахують на
палубах, димом обволікаючи судна. Хоч би швидше
знімались, бо там не те що від степових партизанських бомб —
злетиш у повітря від вибуху своїх же власних, начинених
боєприпасами трюмів! (Олесь Гончар, II, 1959, 48); Нехай
по тому буде; Та й будь по тому; Так тому й бути —
уживається для вираження згоди в чомусь,
ствердження чого-небудь; нехай так і буде. — Ви знаєте всі
стародавні звичаї і порядки — судіть, як самі знаєте; а
мов діло махнути булавою, да й нехай по тому буде
(Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 143); — Е-ех, куди нам
одбиватися? Рятуйся, хто як зуміє, та й будь по тому!
(Андрій Головко, II, 1957, 380); Чим робити на мачушиних
дітей, звичайно, краще на себе, на своїх дітей. Так тому
й бути! (Андрій Головко, II, 1957, 517); Ні з того ні з сього;
Ні з сього ні з того — без будь-якої причини, без
жодного приводу або несподівано. Була се неоговтана,
неокресана якась натура. Він ніколи сам не знав, чого
він хоче. Заводив нараз ні з того ні з сього бійку з
найліпшим своїм побратимом — і тут же підлещувався
до ворога (Гнат Хоткевич, II, 1966, 162); Миронов, здавалось,
уважно слухав його, а як скінчив Давид, затягся
цигаркою й спитав ні з того ні з сього: — Ви от що,
товаришу, краще скажіть: у дев'ятнадцятому році, до
Червоної Армії, де ви були? (Андрій Головко, II, 1957, 81); Якось
зайшов Кирик до Василини і почав скаржитися на своє
безголов'я: одним єдина корова і та ні з сього ні з того
перестала давати молоко (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961,
214); Охрім, що трусив на світанку ятері, бачив, як на
Гусячому острові ні з сього ні з того заворушилася
копиця і звідти виліз якийсь чоловік (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 258);
Ні се ні те; Ні те ні се — щось невиразне, неясне, не
зовсім зрозуміле; хтось, щось не має виразних ознак,
особливостей. Балаш одказував старостам ні се ні те
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 315); [Любов:] Що ж кажуть
лікарі? [Милевський:] Як завжди при нервових
хворобах — ні те ні се (Леся Українка, I, 1951, 74); Разом
з тим див. разом; Річ у тому (тім), що... див. річ 1; Тим
більше (заст. паче); І того більше — уживається для
підкреслення значимості наступного повідомлення або
перед заключним і більш важливим твердженням.
Проникливий і тонкий Брикун відразу догадується, що
камінчик кинуто в його город, тим паче, що при згадці
про приблудних псів більшість людей обернулась в його
бік (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 545); Опинилась [Тоня]
у воді по шию. Проте й це не вибило її з радісного
настрою, тим паче, що далі море знову мілкішало,
ставало під руки, стало по пояс (Олесь Гончар, Тронка, 1963,
225); До Кузнецова підійшла Супрун і сказала тихо:
— А ви, Василю Івановичу, здається, маєте рацію: раз
тут і Федір Іванович, то перше ніж говорити на
комітеті, слід обговорити в більш вузькому колі. —
Безперечно, — відповів Кузнецов. — Тим більш, що це ж не
просто «більш вузьке коло», а Бойовий штаб (Андрій Головко,
II, 1957, 466); — І вже, дочко! — одказує Мотря, —
не за жалієш батька в наймах, так і мене... Коли
замолоду ніхто не жалував, то на старість — і того
більше (Панас Мирний, I, 1949, 360); Тим краще див. краще;
Тільки й того, що... — уживається при вказівці на
що-небудь незначне, обмежене, яким хтось
користується, володіє. Щоб перервати німоту, Чіпка запитав:
— І це ви так живете? — Отак, як бач. Тільки й того,
що хата своя (Панас Мирний, I, 1949, 248); Тільки те й
робити, що... див. робити; Того й гляди (дивись), рідко —
про можливість якої-небудь події, дії, якогось вчинку.
Натури доброї від москаля набрався, Того й гляди, щоб.
ще у море не попхався! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 144);
— От що, небоже, їдь ти, мабуть, у Новосельці.
Далекий світ, щоправда, але байдуже. Візьмеш моїх
пару коней, бо і їм тут не солодко. Того й дивись, що
ноги протягнуть (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 181);
У тому (тім) числі див. число; Що [ж] з того? —
звичайно риторичне запитання, близьке значенням до
висловів: нічого не вдієш, все одно; чи має це значення?
Іноді серед роботи, заложивши руки, він [Чіпка]
задумається, загадається... «Ну що ж з того?» — забувшись,
питає сам себе (Панас Мирний, I, 1949, 325); Товариші не
любили його тверезим, а п'яним здебільшого зв'язували.
Раніше то били його немилосердно, але що з того:
зіб'ють його.., а тільки пустять — кидається з сокирою,
стріляє з пістолета (Гнат Хоткевич, II, 1966, 162); Було важко
працювати, Піт котився... Та що з того? Понад нами
Той спів лився! (Максим Рильський, I, 1960, 162); Що тобі (мені,
йому і т. ін.) до того — указує на непричетність
кого-небудь до чогось або небажання втручатися у чужі
справи; яке твоє (моє, його і т. ін.) діло. [Орест:]
Забудь ти сю нещасну розмову, що тобі до того! Я ж
тебе люблю, як і перше, ні, більше, ніж перше! (Леся Українка,
II, 1951, 58); «Мені ще добре, — думав Семен, — А
скільки ж то, боже мій, бачив я таких, що в них іно
скибочка того поля, а сім'я велика... А що мені до того?.. Що
мені чужа біда?» (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 109); [Та] як на
те (теє), у знач. вставн. сл.: а) якраз, до речі. Всі на мене
залицялись І сватати стали; А у мене, як на теє,
Й рушники вже ткались (Тарас Шевченко, I, 1963, 292); Як на
те, і день видався тихий, ясний та погожий; на небі —
ні хмариночки (Панас Мирний, III, 1954, 257); б) недоречно,
як на зло, як навмисно. Не знав, не знав, та як на те,
й забув! (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 277); До города дорога й
недалека, Не забариться б перейти. Та як на те, така
стояла спека, Що й місця не знайти (Леонід Глібов, Вибр., 1951,
79); Малий у цю мить, як на теє, обізвався радісним
голосом: — Оце єкби [якби] на них Довбуш! (Олексій Кундзіч,
Пов. і опов., 1951, 37).
6. Уживається в головному реченні при наявності
співвідносного сполучного слова у підрядному,
вказуючи на ознаку, за якою хто-, що-небудь виділяється із
ряду подібних і яка розкривається у підрядному.
Добре тому ковалеві, що на обидві руки кув (Номис, 1864,
№ 10752); Верба тая, де Наталя сидить, теж у воді,
аж гілля в їй купає... (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 38); Він уже
давно забув той день, коли весело, від усього серця
сміявся (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 87); Це був вже не той Максим,
якому все в навколишньому світі уявлялося сонячним, чистим
і легким (Натан Рибак, Час, 1960, 56); Люблю я ті часи,
як сонце вже встає і промінь свій прозорий На села, на
поля так вільно, ніжно ллє (Максим Рильський, I, 1960, 95);
// Уживається в складі співвідносного словосполучення
чим..., тим, указуючи на залежність якогось явища,
якоїсь дії тощо від чого-небудь, на більший ступінь
виявлення ознаки у другій частині речення. Чим далі
я посувався, тим частіше стрічав цей люд у жалобі
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 402); [Лікар:] По-моєму, чим
менше панночка книжок читає, тим краще (Леся Українка,
II, 1951, 40); Чим вище підіймалися бійці, тим заграва
перед ними ширшала, розросталась (Олесь Гончар, III, 1959,
78); Чим більше він приглядався [до хлопців], тим
ясніше бачив їхню глупоту (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 57);
// у знач.
ім. той, того, чол.; та, тієї, жін.; те, того, сер.; ті, тих, мн.
Уживається в головному реченні при наявності
співвідносного сполучного слова у підрядному, вказуючи
на особу, що виділяється із ряду інших з якоїсь
причини, за якоюсь ознакою, розкритою у підрядному
реченні. Лиха тому зима, в кого кожуха нема, чоботи
ледащі, а їсти нема що (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 51);
Хто щиро поважа родину, Свій рідний край, Тому не
всюди рай: Чужина в'ялить, як Билину (Леонід Глібов, Вибр.,
1951, 48); Слава тому, хто в бою за Вітчизну твердо
тримає окрилений стяг (Володимир Сосюра, II, 1958, 234); Той, кому
тяжко буде прочитати до кінця, може відкласти
ку. Я не ображусь так, як образився б романіст
(Юрій Яновський, II, 1958, 31); — Он у Пилипів, у тих, що млин,
кабан ще товщий за тебе (Іван Багмут, Опов., 1959, 6);
// у знач. ім. те, рідко теє, того, сер. Уживається в
головному реченні при наявності співвідносного
сполучного слова у підрядному, вказуючи на предмет, дію,
явище і т. ін., які пояснюються у підрядному. Нащо
йому про теє знати, Що, може, плаче бідна мати Та
побивається, як рибонька об лід: Він Вовк, він пан...
йому не слід... (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 70); Семен не розумів
того, що стояло в книжці, а Романко чи не тямив сам,
чи не хотів розповісти до ладу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 100);
[Йоганна:] Та я не хтіла брати нічого, крім того,
що залишилось у тебе з мого посагу (Леся Українка, III, 1952,
161); Денщик покинув смажити ковбасу і швидко
переклав офіцерові те, що сказав Джмелик (Григорій Тютюнник, Вир, 1964,
536); Марксистсько-ленінські партії і народи
соціалістичних держав виходять з того, що від вкладу і зусиль
кожної країни залежать успіхи всієї світової системи
соціалізму (Програма КПРС, 1961, 20).
7. означ., перев. із запереч. част. не. Такий, як
треба, як має бути. Глушак дивиться на друга з дуже
складним почуттям задоволення, суму і співчуття і
говорить наче у відповідь своїм думкам і міркуванням:
— Так, старію.. Не те вже око... (Олександр Довженко, I, 1958, 104);
— Тепер я знаю, Хомо, чому наш Брянський так сердився,
коли ми натягали собі на голови трансільванські
чабанські шапки... Вигляд не той (Олесь Гончар, III, 1959, 192);
— Не розбавляй, чоловіче, горілку водою, не той смак
буде, — повчально говорить Гуркало (Михайло Стельмах, II, 1962,
216);
// Такий, як звичайно, до якого звикли; такий,
як раніше, як завжди. Не та тут [в Бразілії] риба
й мова, Не та вода, не той пейзаж, Але та ж сама хіть
спадкова, І людська усмішка — така ж (Максим Рильський,
III, 1961, 298);
// Який не змінився, залишився
незмінним. Не дуже змінилася Босівка.. Ті ж зелені садки,
ті ж веселі левади (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 449); Не той тепер
Миргород, Хорол-річка не та (Павло Тичина, I, 1946, 200);
Воронцова Шура впізнала одразу. Він зовні не дуже
змінився за ці роки. Ті ж сірі, завжди насторожені очі під
рудими кошлатими бровами (Олесь Гончар, III, 1959, 193);
Дома він показав червінця батькові. Дорохтей,
покусуючи потріскану до крові нижню губу, уважно вислухав
сина, на кутніх зубах спробував золото, кинув його
з цяткою крові на стіл і одвернувся. — Не ті гроші,
хоч і золоті (Михайло Стельмах, I, 1962, 50); Я прочитав твого
листа, Моя ти сестро прехороша... І я не той, І ти
не та, А все ж Нас не зігнула ноша, Яку поклало нам
життя З дитячих літ на кволе тіло (Микола Нагнибіда, На полі
битви, 1974, 127);
// у знач. ім. те, того, сер. Про
що-небудь небажане, непотрібне, не таке, як хотілось би.
Я почуваю, що.. я кохаю не те (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 420);
Хто тільки не пробував рух пісків цих зупинити, але
нічого не виходило, бо садили не те, або не так, або не
тоді (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 86).
♦ Зайти (увійти) не тими дверима — те саме, що
Не в ті двері піти (потрапити і т. ін.) (див. двері).
Український сепаратистський буржуазний рух здавався
мені тоді найреволюційнішим рухом, найлівішим, отже,
найкращим.. Таким чинам, я ввійшов у революцію не
тими дверима (Олександр Довженко, I, 1958, 16); Не в ті взутися див.
взуватися; Не в ті двері піти (потрапити і т. ін.) див.
двері; Не з того тіста книш див. тісто; Не тим
вітром повіяло див. повіяти; Не той став; Не та
стала — хтось дуже змінився. Назар уже не
той став, уже й він якось поник (Марко Вовчок, I, 1955,
130); — Що в тебе на серці? Ти неначе вже не та
стала, — промовила до Соломії баба Зінька. — Не та стала?
Я, мамо, однаковісінька і тепер, як і колись була
(Нечуй-Левицький, VI, 1966, 387); Тільки ж Горпина мов не та
до його стала. Зникли ті розмови щирі та ласкаві,
тепер вона з чоловіком іноді й слова не промовить за
день (Борис Грінченко, I, 1963, 257).
8. означ., а також у сполученнях той же, той же самий,
та (те) ж, та [ж] сама, те [ж] саме.
Який вже був, мав місце, згадувався,
зустрічався раніше. Служу таки в тих самих панів. Іще два
місяці мені до року осталось (Марко Вовчок, I, 1955, 20);
Царське убрання Шерстю його [Лікаона] облягло, і руки
змінились на лапи. Але й у вовчому тілі зберіг він
первісну вдачу: Та ж сивина, як була, і лють на обличчі
та сама (Микола Зеров, Вибр., 1966, 306); І не пройшло
кількох годин, як Шовкун знову спускався на вогневу тією
самою стежкою, між бурими кущами і величезними
брилами каміння (Олесь Гончар, III, 1959, 115);
// Не будь-який,
не якийсь інший, а саме цей. А за віщо, За що люде
[слов'яни] гинуть? Того ж батька, такі ж діти, —
Жити б та брататься. Ні, не вміли, не хотіли, Треба
роз'єднаться! (Тарас Шевченко, I, 1963, 114); Але помалу-малу,
коли нехіть до Гашіци зростала в серці Йоновім, той
самий батько його, палкий мош-Костаки, з'явився на
очах Йонових його рятівником у прикрій ситуації
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 245).
♦ Один і той же; Один і той самий див. один; Одне
(одно) і те ж; Одне (одно) і (й) те саме див. один.
9. означ. Уживається для підкреслення емоційного ставлення до осіб, предметів, явищ і т. ін. Не так тії вороги, Як добрії люди — І окрадуть жалкуючи, Плачучи осудять, І попросять тебе в хату. І будуть вітати І питать тебе про тебе, Щоб потім сміятись (Тарас Шевченко, II, 1963, 154); А паничів що то в нас перевернулось! Аж роєм коло нашої панночки звиваються, — так, як ті джмелі гудуть! (Марко Вовчок, I, 1955, 107); Треба Кириликові учити сестер грамоти. Далася ж уже їм та грамота! Досталося і вухам, і рукам, і голові (Панас Мирний, I, 1954, 154); Всі злетілись, наче галич, Наче теє хиже птаство на порубаного трупа, щоб розшарпати до краю (Леся Українка, I, 1951, 395); Буває й таке, що з великих любощів, з кохання того йдуть сидіти на віру, бо звінчатися не можна (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 45); Мій предок був Густав Сосюр, що йшов до нас крізь сніжні далі і на Москву під скрегіт сталі й наполеонівських побід зробив безславний той похід (Володимир Сосюра, II, 1958, 355); Порубав батько хустку сокирою, дочку ту бив уже, бив. Слава по всьому селу (Андрій Головко, II, 1957, 192); Деякі [бійці] сіли на буреломі, деякі слухали стоячи. Воронцов говорив, походжаючи між ними.. Майор говорив не голосно, а майже шелестів, як те листя. Проте всі чули кожне його слово (Олесь Гончар, III, 1959, 96).
10. Уживається як складова частина складених
сполучників: Унаслідок того, що; Для того,
щоб; З тим, щоб; З того часу, як; Мало
того, що; Між тим, як; Незважаючи на
те, що; Перед тим, як; Після того, як;
заст. Тим, що; У той час, як і т. ін. Перед
тим, як одхилити ляду, вона закриває ліхтар,
прислухається (Леся Українка, II, 1951, 189); З того часу, як
почалися бої в Будапешті, гармати супроводження йшли
поряд штурмових груп (Олесь Гончар, III, 1959, 262);
//
Уживається у складі словосполучень, перев. вставних, які
з'єднують різні частини висловлення. Жив собі бідний
чоловік.. Дітей мав багато, до того ж жінка померла
(Казки Буковини. Казки Верховини, 1968, 54); Пропозицію [ватажка]
стріли [опришки] повним мовчанням, що граничило
вже з ворожістю. Мало того — появилася опозиція
(Гнат Хоткевич, II, 1966, 227); Отже, щоб поправити переклад,
я мусив сидіти 4 дні та мучитися. Опріч того, пропав
у мене один день. Приїздив Шаляпін (Михайло Коцюбинський, III, 1956,
425); Народ — великий художник, він завжди мислить
конкретно. Співаючи про Леніна, він разом з тим
співає і про створену Леніним Комуністичну партію,
про побудовану ним багатонаціональну соціалістичну
державу (Максим Рильський, IX, 1962, 224); Дивним було, що
вона [висота] ще існувала. Більше того, і доти стояли
ще на своїх місцях, тільки зовсім були тепер оголені
(Олесь Гончар, III, 1959, 44); Повкривавши дітей, Олена
підійшла до печі, щоб розпочати свій звичайний трудовий
день.. Між тим Оксен ішов селом, дразливий і гнівний,
і цей гнів чіплявся до нього кожного ранку, як тільки
він прокидався від сну (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 27).
11. той, част., розм. Уживається для заповнення
паузи при запинці у мові, при наявності труднощів
у доборі слова, а також замість якого-небудь слова або
словосполучення; того (див. того 2). — Ти б же той... —
звернувся Іван до мене перегодом. — Що-небудь про
Матвіївку. Поему! Обов'язково напиши, пора!
(Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 216); — Одним словом,
пораджуся зі своїм напарником та й той... завтра
ні, а післязавтра прийдемо (Юрій Збанацький, Малин. дзвін,
1958, 60); — Ти, дівко, той, піди, мабуть, напій коня...
Ярина слухняно попростувала до дверей (Петро Панч, Гомон.
Україна, 1954, 418);
// Уживається як евфемізм при
повідомленні про що-небудь. [Денис:] Син мені не
дозволя вже його повчати, каже, якщо той, то я і за
груди візьму (Марко Кропивницький, II, 1958, 477);
// у знач. присудка.
Уживається перев. на позначення негативних дій,
властивостей, стану тощо; поганий, посередній, не дуже
добрий і т. ін. Пан Стреминський застрілив козла.
Щасливий старичок. Такий собі вже той... недолугий,
а так стріляє... (Максим Рильський, Бабине літо, 1967, 67).