в означеннях
Тлумачення, значення слова «той»:

ТОЙ, того, чол., та, тієї, рідко тої, заст. тії, жін., те, того, сер.; мн. ті, тих; займ.

1. вказ. Указує на щось, більш віддалене у просторі, ніж інше подібне (перев. парне); протилежне цей (у 1 знач.). Прилинь, сизий орле, бо я одинокий, Сирота на світі, в чужому краю. Дивлюся на море широке, глибоке, Поплив би на той бік — човна не дають (Тарас Шевченко, I, 1963, 19); З того берега річки почулася густа стрілянина (Петро Панч, Син Таращ. полку, 1946, 38); По той бік хвилеріза пройшов до гавані пароплав (Юрій Яновський, II, 1958, 49); Увечері по той бік муру солов'ї витьохкують, повно їх там у вербах (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 110);
//  Указує на відрізок часу, який передував безпосередньо такому самому відрізку, моменту або настане після нього. Раз у бабусі Шелестихи Я на тім тижні гостював (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 195); Коли не обіцяєте [В. М. Гнатюк] поправити на той рік [здоров'я], то не поїду з Вами в гори (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 278); На тім тижні чотирьох із їхнього загону бандитня [бандити] під Ліщинівкою порубала (Олесь Гончар, II, 1959, 159).
Виходець з того світу див. виходець; Відправляти (відправити) на той світ див. відправляти; Заганяти (загнати) на той світ див. заганяти 1; Іти на той світ див. іти; Переступити на той світ див. переступати; Той світ див. світ 2; Хай (най) йому легко згадається на тім світі див. згадуватися.

2. вказ., також у сполуч. із част. он, ось. Указує на який-небудь предмет, якусь особу (перев. супроводжується вказівним жестом), що їх виділяють з-поміж інших; не будь-який (будь-яка), а саме даний (дана), що на нього (неї) вказує мовець; про який (яку) йдеться; цей (у 2 знач.). [Клієнт (Показує в далечінь):] Та, висока, Макарію зограла [зіграла] б на кострищі чудово! [Молодий римлянин:] Що ти плещеш? То ж мотрона! Їй тільки можуть голову зрубати (Леся Українка, II, 1951, 514); — Знаєте що? Ходімо ми попід ту стіну. Там на ослончику [ослінчику] постановимося — не так буде жарко і все видно, — сказав Колісник (Панас Мирний, III, 1954, 272); — Колего Савченко..! Он гляньте краще на той табун диких гусей, — аж злість бере, що не можна дістати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 196); Он та галявина, де ми Колись удвох ходили. І ви казали: «Я з людьми Не шкодував тут сили...» (Микола Нагнибіда, На полі битви, 1974, 80).

3. вказ. Указує на предмет, особу, явище і т. ін., які були названі у попередньому викладі, про які вже йшлося раніше. Горить Микита в сірій свиті! Шеляга виймає І за того остатнього Музику наймає, І нерівню титарівну У танець вітає! (Тарас Шевченко, II, 1963, 99); Буввечір. Танки йшли на захід з важким гуркотом та виском. Під хатами, що аж стугоніли від того гуркоту, прощалися танкісти з дівчатами (Олександр Довженко, I, 1958, 346); Події тої осені і зими взагалі були якісь особливі (Юрій Смолич, II, 1958, 65); Була весна. Сонце ніжно й тепло усміхалося з блакитного неба, і від усмішки тої земля цвіла (Андрій Головко, I, 1957, 92);
//  у знач. ім. той, того, чол.; та, тієї, жін.; те, того, сер.; ті, тих, мн. Уживається замість предмета, особи, які були названі в попередньому викладі, про які вже йшлося раніше. Зараз за ворітьми показалося, що Рудик забув лупу, а Тихович — поташник з планами — і всі мусили затриматися, аж поки робітник не приніс те й друге (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 205); Любов склоняв голову тітці до плеча, та гладить їй волосся (Леся Українка, II, 1951, 69); А він було й молотити лінувався:.. ходить з Одаркою [калікою] по миру, назбира шматків хліба доволі, тії і їсть із дочками своїми, а після знову іде збирати (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 59); Є хмарні душі, ті завжди повиті смутком і журбою. Вони ідуть в житті, як дим, як тихий човен за водою (Володимир Сосюра, I, 1957, 409); Глянув на сонце [Явтушок], те опинилося над вітряками (Василь Земляк, Лебедина зграя, 1971, 72);
//  у знач. ім. той, того, чол.; та, тієї, жін.; те, того, сер.; ті, тих, мн. Уживається замість когось останнього із названих у попередньому викладі й відповідає за значенням особовому займенникові 3-ї особи він, вона, вони. Часто Карпо перелазив через тин до Івася гратися, часто і Івась кричав крізь тин Карпові, коли той не показувався, щоб ішов скоріше (Панас Мирний, I, 1954, 244); Економський фурман Євген Колосюк стишує загнуздані коні, щось гукає Христині, та озирається, швиденько вискакує на віз (Михайло Стельмах, I, 1962, 520); Сахно змушена була вдатися за поясненнями до Чіпаріу. Але той не міг багато розповісти (Юрій Смолич, I, 1958, 48); Біля ґанку стояв гурт чоловіків, бороданів. Саме дядько Гордій щось у колі їх промовляв. А скоро вгледів Давида з Тихоном, як ті підійшли, спершу пильно був глянув на обох і чомусь зрадів (Андрій Головко, II, 1957, 125);
//  у знач. ім. той, того, чол.; та, тієї, жін.; те, того, сер.; ті, тих, мн. Уживається при переліченні або зіставленні названих раніше осіб, предметів і т. ін. Ой привезли до прийому Чуприни голити; Усе дрібні, усе малі, Все багатих діти. Той каліка недоріка, Той не вміє стати. Той горбатий, той багатий, Тих чотири в хаті. Усі невлад, усіх назад, В усіх доля мати. А у вдови один син, Та й той якраз під аршин (Тарас Шевченко, I, 1963, 229); Козаки змішались [у таборі], як у бразі гуща; той туди, той туди йде, а жодного порядку між ними немає (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 157); Павлусь побачив велике місто, широкі вулиці.. Люди метушаться, — ті сюди, ті туди, аж в очах миготить! (Леся Українка, III, 1952, 490); Орав [Іван] поле, сіяв, косив, жав, молотив, складав зерно — те на посів, те на поживу (Панас Мирний, I, 1949, 209).
 До тих пір див. пора; З (від, од) того [ж] часу; З тих пір; З тієї (тої, тії) пори; Від тієї (тої, тії) пори — вказує, що якась дія починається, почалася від періоду, про який ішлося, повідомлялося раніше або повідомляється; відтоді. Поки мати шукала [наречену], він собі сам знайшов. Був у Вишеньках на ярмарку й з того часу став учащати щовечора (Марко Вовчок, I, 1955, 80); Князь Заславський перечув через приятелів, як глузував з його Вишневецький на ігрищі. Од того часу вони зненавиділи один одного і стали заклятими ворогами (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 65); Вже люди, певне, від тії пори Тут не живуть, як з раєм попрощались (Леся Українка, I, 1951, 69); Князь Куракін урятував цареві життя, і вже з тої пори цар із ним не розлучався (Гнат Хоткевич, I, 1966, 97); З тих пір, як її батьки — лікарі одного районного містечка — навчили її ходити, вона жила в розкошах і достатках (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 449); З тими словами; При тім слові; При тих словах див. слово; Тим часом; У (на, під) той [самий, саме, же] час — вказує на одночасність якоїсь дії з іншою, про яку йшлося, повідомлялося раніше або повідомляється. Розбрілись [розбрелись] конфедерати По Польщі, Волині, По Литві, по Молдаванах І по України. Руйнували, мордували, Церквами топили... А тим часом гайдамаки Ножі освятили (Тарас Шевченко, I, 1963, 80); Що то за дівчина [Марта] під той час стала, боже мій, світе мій! (Марко Вовчок, I, 1955, 72); — Які вже там з мене веселощі? Од моїх веселощів, молощ кисне в глечиках, — промовила Тодозя. — Мої веселощі такі смачні, як кислиці. Он баба Ганна вже й скривилась од їх... Усі засміялись. Саме в той час князь Єремія вернувся з муштрів і переходив через світлиці (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 118); Чорногорець зараз кинувсь до свого побратима, а Леся до Петра. Забула сердешна на той час і стид, і дівоцький сором: затулила йому хусткою глибоку рану, а сама так і впала на його; плаче, голосить (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 108); Часом уві сні вбачалося йому, що соцький приніс так довго очікувану бомагу [бумагу] — і Семен зіскакував з полу, вибігав на подвір'я. А то видасться йому, що незабаром або й зараз-таки мають покликати його до станового. Він сідав тоді на лаві й чекав. І досить на той час стукнути кому-небудь сінешніми дверима, щоб серце Семенове зупинилося в грудях, перестало битись (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 117); Я вийшов з інституту в 1914 році з умінням учити школярів.. В той час я мріяв стати художником, я малював дома і брав приватні уроки малювання, мріючи коли-небудь потрапити в Академію художеств хоч вільним слухачем (Олександр Довженко, I, 1958, 14); Марися підхопилась, щоб подати келешки та ще там щось приготувати, а гість тим часом, відкоркувавши пляшку, у вільній позі сидів на стільці (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 140); Тієї (тої, тії) ночі; Того [ж, ж таки, самого, таки] дня (вечора і т. ін.); У той [же] день (вечір і т. ін.) — вживається на позначення того, що певна дія відбувається в якусь ніч, якийсь день (вечір і т. ін.) одночасно з іншою або після дії, про яку уже згадувалось, повідомлялось раніше. Якось-то вирвалась Олеся, пішла до тітки одвідати стару в недузі; а того дня був у селі ярмарок (Марко Вовчок, I, 1955, 289); — То я, мабуть, стану тепер за хліб [робити на току]. А там, як зароблю, — тоді й за гроші. — Добре... Хоч і так зроби, сину. Того ж таки дня, надвечір, Чіпка зібрався, пішов у Крутий Яр (Панас Мирний, II, 1954, 215); Неспокійно спалося Тиховичеві тої ночі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 220); Згадала [Люда], як минулого літа, коли жили в таборі, до неї приїздив батько. Того дня стояла погана погода, йшов дощ (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 199); Було якесь свято. Того ж дня Яшко пізно повертав додому. Повагом ішли корови в пилу вуличному (Андрій Головко, I, 1957, 133); Ломицький і справді перемучився того вечора... Зібравшись в дорогу і вклавшись, він сів пити чай (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 73); Невдовзі по цьому.. прийшли німці з гайдамаками. В той же день перехапали робіткомівців на чолі з механіком Приваловим і, відправивши їх під посиленим конвоєм у Генічеськ, вчинили там над ними звірячу розправу (Олесь Гончар, II, 1959, 32); В той вечір [коли Сергій привів у хату Дороша] Санька приймала гостя з особливою пошаною: заставила Сергія зарізати півня і цілий вечір пекла, варила і смажила (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 157); Тієї ж [самої] хвилини (миті); У той [самий] момент (мент); У ту ж [саму] хвилину (мить) — уживається для підкреслення цілковитого збігу в часі якихось двох дій; одразу ж, зараз же. Ось він [співець] руку здійняв, в ту ж хвилину Стало тихо, неначе в могилі (Леся Українка, I, 1951, 348); Човни.. загойдалися і.. турки з лайкою нагнулися, щоб одіпхнутися, Іван підняв весло і з усієї сили спустив його на червоний фез [турка]. У той мент між них блиснув постріл і звилась хмарка диму (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 386); Черниш бачив ще, що Брянський боком стрибнув кілька кроків уперед і метнув гранату, вихоплюючи в ту ж мить пістолет (Олесь Гончар, III, 1959, 119).
З тією тільки (лише) різницею що див. різниця 1; З того погляду див. погляд; Не стільки того діла див. діло; Платити тим самим див. платити; Платити (відплатити) тією самою монетою див. монета; Співати тієї [ж] див. співати; Співати не тієї (не тії) див. співати; Тією або (чи) іншою мірою; У тій або (чи) іншій мірі див. міра; Встати (ступити) не на ту ногу див. нога; Чим багаті, тим і раді див. багатий.

4. вказ. Уживається для вказівки на один предмет, одну особу і т. ін. із двох або кількох подібних, з ряду однорідних, коли їх перелічують або зіставляють. В плавнях було тихо, як у лісі, лиш горою шелестіла куня, раз в той бік схиляючись, раз в інший (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 359);
//  у знач. ім. той, того, чол.; та, тієї, жін.; те, того, сер.; ті, тих, мн. Узагальнено вказує на предмет, особу, явище (без попередньої згадки про них) при переліченні або зіставленні в якомусь відношенні. Попривикали дітки, що нема старшого брата, та не перестали про його думати, і сливе щогодинки його згадували то цим, то тим, то знов другим (Марко Вовчок, I, 1955, 294); — Оттак товчусь сливе цілісінький рік, то тим, то сим заробляю; сказано, треба чимсь жити й дітей годувати (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 276); Шинок ніколи не пустує: то той, то другий... І наші хлопці там! (Панас Мирний, I, 1949, 263); Стояв, і непевний осміх блукав йому по губах — зараз це був осміх погорди й самозахисту. Тут [в спецшколі] захищаються, хто чим може. Той мовчанкою. Той понурістю. Той схлипом, якщо маму згадають (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 43);
//  у знач. ім. те, того, сер. У сполуч. зі словом все вказує на перелічувані предмети, виконуючи функцію узагальнюючого слова. І білі черепи, такі лячні нині, і чорні холодні кущі з покрученими лозами... — усе те обняло її [Параскіцу] жахом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 279).
 Той або (чи) інший див. інший.
Не з тих хто — хто-небудь має сили утриматися від чогось, не здатний на які-небудь вчинки, дії і т. ін. Кому там діло — чи він наївся, чи він не холодний, чи, може, воші дитину напали, чи, може, щось болить. Аби робив свою роботу. Не обходилося і без бійки. Але щоб плакав — не з тих хлопець був (Андрій Головко, II, 1957, 389); Нема (немає) того, щоб... див. нема, немає; Не на того напав (напала)! див. нападати; Не на того нарвався див. нариватися; Ні в сих ні в тих; Ні в тих ні в сих — зніяковіло, відчуваючи незручність. Пріська стояла ні в тих ні в сих (Любов Яновська, I, 1959, 223); А Гвинтовка оставсь тепер перед Шрамом ні в сих ні в тих (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 129); Артем почував себе ні в сих ні в тих (Олександр Підсуха, Віч-на-віч, 1962, 161); Сер їв вийшов з дому Сагорів ні в сих ні в тих і дуже злостився на себе та на місіс Ліліан (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 289).

5. вказ., у знач. ім. те, того, сер. Уживається для вказівки на що-небудь висловлене раніше, на якісь факти, обставини, припущення і т. ін. Олександра перебралась до знайомої жінки. Вона ходила копати буряки і з того добувала прожиток для себе (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 66); Заворушився люд, загомонів; піднявсь по всьому полю галас. Тілько нічого з того не вийшло (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 174); Це вони хотять згубити з світу князя, — мигнула в Тодозі думка, — це вони, мабуть, задля того й приблукали до Лубен (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 132); [Хвора:] Дарма! Нехай умру, та думка не умре! В таке безсмертя й я привикла вірить. Адже і в вас є сповідь перед смертю... Мене жде шибениця — я те знаю (Леся Українка, I, 1951, 118); Надвечір до мене зійшлися товариші. Наш гість перед тим трохи відпочив. Його красиве й поважне обличчя оживилося (Терень Масенко, Життя.., 1960, 29); Співає щось сумне татарка під чадрою, й од того вся вона така близька мені (Володимир Сосюра, I, 1957, 100); Готували [лісоруби] дно під затоплення, валили верби вікові в три обхвати, після того ще взялись і за комиші, косили їх для целюлозного (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 84);
//  у сполуч. зі сл. ж, саме. Уживається при вказівці на тотожність чого-небудь з чимсь висловленим, повідомленим раніше. — Оце недавно ми не загнали телиці в двір, а вовк вискочив з ліска та й обгриз бік. Теличку не одрятували од смерті, — пропала. Те ж саме роблять вовки з графськими сернами й зайцями, котрі йдуть на годівлю... вовкам (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 284); Я вигукував на мітингах загальні фрази і радів.., що завтра про це довідається увесь світ і, вражений розумом, що осяяв нас, зробить у себе те ж саме (Олександр Довженко, I, 1958, 15); І він на всяк випадок зняв із плеча карабін. Те ж саме зробив і Янош, мовчки переглянувшись із Яреськом (Олесь Гончар, II, 1959, 67).
Більше (більш) того, що... див. більше; В тім-то й річ, що... див. річ 1; До того — настільки, так сильно, у такій великій мірі. — Офіцери, — сказав головнокомандуючий, і холодний дрож пробіг по офіцерських спинах, до того невпізнанний був голос генерала (Олександр Довженко, I, 1958, 140); До того [ж] — з наявністю додаткових ознак, дій, заходів і т. ін.; крім того. Максим отой, брате. А трудящий, роботящий, Та й тихий до того, Та ласкавий... (Тарас Шевченко, II, 1963, 274); [Сидір Свиридович:] Коли правду казати, то наша Євфросина не така гарна, як розумна. От уже розумна, то розумна, ще й до того вчена (Нечуй-Левицький, IX, 1967, 222); Блакитний грот робить надзвичайне вражіння — це величезна блакитна зала, в якій неможливо блакитна вода, як скло самого чистого блакитного кольору, до того бризки світяться вогнем (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 325); Комбайн працював безвідмовно. Ішли помалу на першій швидкості і захоплювали не на весь хедер: хліб важкий і роса до того ж (Андрій Головко, I, 1957, 434); З тим і піти (розійтися, роз'їхатися); На тому і розійтися (роз'їхатися) — піти, розійтися, роз'їхатися, сказавши що-небудь, вирішивши щось або не дійшовши згоди у чомусь. Петро стиснув Череваня, прощаючись, а той, мов догадавсь, да й каже: — Ой бгатіку [братіку]! Чи не лучче б було, якби ми не ганялись за гетьманами? З тим і роз'їхались. Шрам повернув коня на Козелецький шлях; Черевань із Василем Невольником вернувсь до своякового хутора (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 178); Часом таки й не витримає — дорікне: — І де твоя совість, Юхиме! Дома жінка хвора, води кухля немає кому подати, а ти ось парубкувати зо мною. На тому й розійдуться до нової зустрічі (Андрій Головко, II, 1957, 191); І без того — без додаткових ознак, дій, заходів і т. ін.; і так, і так вже. Цей покривавлений вид розп'ятого Христа був виставлений на ефектований [ефектний] показ, щоб вражати і без того вразливі та прийнятливі молоді душі студентів [єзуїтської] колегії (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 11); Гайдамаки.. це ті ж самі солдати й офіцери російської [царської] армії.. Тільки націоналістичний туман замутив їхню і без того затьмарену свідомість, розбуджену в огні (Олександр Довженко, I, 1958, 37); Коли (як, раз, якщо) [вже] на те пішло див. піти; На те... — уживається при поясненні, мотивуванні чого-небудь. Гірко було кидати [хлопцям], яке не є, своє, а йти до чужого, до панського... Та що ти вдієш супроти панської волі? Панові треба... на те в його й кріпаки (Панас Мирний, I, 1949, 261); — Мій лицарю, любий пане, не боюсь я поговору, — все чиню по власній волі, бо на те я королівна... (Леся Українка, I, 1951, 435); На тому (тім) [і] стати — зупинитися на якомусь конкретному рішенні. — Порадились ми з дівчиною, побідкались і стали на тому, що вона піде в найми (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 140); Не без того[, щоб] — уживається для висловлення певної згоди в чомусь у знач.: так, можливо, може статися. — Усім, значить, добре.. — обізвавсь Чіпка. — А ти думав, ні?.. У кожного — не без того... (Панас Мирний, I, 1949, 248); Не без того, щоб коли й погуляти, погарцювати — на те молодість. Але ж не так, як оце (Андрій Головко, II, 1957, 96); Вчитель сміхотливо наморщив чоло: — Ти вдень бачив свою милу? — Та бачив... — запнувся парубок. — А увечері теж хочеш зустрітися? — Не без того... (Михайло Стельмах, I, 1962, 141); Не від того [бути, щоб] — не мати нічого проти, бути згодним на що-небудь. — Ну, а тепер, Артеме, твоя черга. Розказуй ти про себе. Артем не від того був (Андрій Головко, А. Гармаш, 1971, 521); А коли у Георге настрій хороший, він не від того, щоб і поговорити (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 272); Не до того кому — хтось не має часу, можливості думати про кого-, що-небудь, приділяти увагу кому-, чому-небудь і т. ін. Добре мати діток Багатому, хвалить бога В розкошах! А вбогій Вдові не до того, Бо залили за шкуру сала, Трохи не пропала (Тарас Шевченко, II, 1963, 268); — Не пошкодило б Корнюші хоч показатись на хуторах. Ти таки, Павле Макаровичу, так йому й перекажи. — Переказати не штука, та який у цьому сенс! — знизав плечима Павло. — Не до того їм зараз (Андрій Головко, А. Гармаш, 1971, 424); Не те що (щоб).., [а]: а) уживається для заперечення якогось припущення перед викладом справжніх фактів, обставин тощо. А землі з кожним роком усе меншає. Не те щоб менше ставало її на світі, а ділять її межи собою мало не на грядки, бо на світі дедалі стає людніше... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 110); б) для заперечення тотожності чого-небудь з чимсь у знач.: не такий (так), як. Величезні вибухи один за одним спалахують на палубах, димом обволікаючи судна. Хоч би швидше знімались, бо там не те що від степових партизанських бомб — злетиш у повітря від вибуху своїх же власних, начинених боєприпасами трюмів! (Олесь Гончар, II, 1959, 48); Нехай по тому буде; Та й будь по тому; Так тому й бути — уживається для вираження згоди в чомусь, ствердження чого-небудь; нехай так і буде. — Ви знаєте всі стародавні звичаї і порядки — судіть, як самі знаєте; а мов діло махнути булавою, да й нехай по тому буде (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 143); — Е-ех, куди нам одбиватися? Рятуйся, хто як зуміє, та й будь по тому! (Андрій Головко, II, 1957, 380); Чим робити на мачушиних дітей, звичайно, краще на себе, на своїх дітей. Так тому й бути! (Андрій Головко, II, 1957, 517); Ні з того ні з сього; Ні з сього ні з того — без будь-якої причини, без жодного приводу або несподівано. Була се неоговтана, неокресана якась натура. Він ніколи сам не знав, чого він хоче. Заводив нараз ні з того ні з сього бійку з найліпшим своїм побратимом — і тут же підлещувався до ворога (Гнат Хоткевич, II, 1966, 162); Миронов, здавалось, уважно слухав його, а як скінчив Давид, затягся цигаркою й спитав ні з того ні з сього: — Ви от що, товаришу, краще скажіть: у дев'ятнадцятому році, до Червоної Армії, де ви були? (Андрій Головко, II, 1957, 81); Якось зайшов Кирик до Василини і почав скаржитися на своє безголов'я: одним єдина корова і та ні з сього ні з того перестала давати молоко (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 214); Охрім, що трусив на світанку ятері, бачив, як на Гусячому острові ні з сього ні з того заворушилася копиця і звідти виліз якийсь чоловік (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 258); Ні се ні те; Ні те ні се — щось невиразне, неясне, не зовсім зрозуміле; хтось, щось не має виразних ознак, особливостей. Балаш одказував старостам ні се ні те (Нечуй-Левицький, II, 1956, 315); [Любов:] Що ж кажуть лікарі? [Милевський:] Як завжди при нервових хворобах — ні те ні се (Леся Українка, I, 1951, 74); Разом з тим див. разом; Річ у тому (тім), що... див. річ 1; Тим більше (заст. паче); І того більше — уживається для підкреслення значимості наступного повідомлення або перед заключним і більш важливим твердженням. Проникливий і тонкий Брикун відразу догадується, що камінчик кинуто в його город, тим паче, що при згадці про приблудних псів більшість людей обернулась в його бік (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 545); Опинилась [Тоня] у воді по шию. Проте й це не вибило її з радісного настрою, тим паче, що далі море знову мілкішало, ставало під руки, стало по пояс (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 225); До Кузнецова підійшла Супрун і сказала тихо: — А ви, Василю Івановичу, здається, маєте рацію: раз тут і Федір Іванович, то перше ніж говорити на комітеті, слід обговорити в більш вузькому колі. — Безперечно, — відповів Кузнецов. — Тим більш, що це ж не просто «більш вузьке коло», а Бойовий штаб (Андрій Головко, II, 1957, 466); — І вже, дочко! — одказує Мотря, — не за жалієш батька в наймах, так і мене... Коли замолоду ніхто не жалував, то на старість — і того більше (Панас Мирний, I, 1949, 360); Тим краще див. краще; Тільки й того, що... — уживається при вказівці на що-небудь незначне, обмежене, яким хтось користується, володіє. Щоб перервати німоту, Чіпка запитав: — І це ви так живете? — Отак, як бач. Тільки й того, що хата своя (Панас Мирний, I, 1949, 248); Тільки те й робити, що... див. робити; Того й гляди (дивись), рідко — про можливість якої-небудь події, дії, якогось вчинку. Натури доброї від москаля набрався, Того й гляди, щоб. ще у море не попхався! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 144); — От що, небоже, їдь ти, мабуть, у Новосельці. Далекий світ, щоправда, але байдуже. Візьмеш моїх пару коней, бо і їм тут не солодко. Того й дивись, що ноги протягнуть (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 181); У тому (тім) числі див. число; Що [ж] з того? — звичайно риторичне запитання, близьке значенням до висловів: нічого не вдієш, все одно; чи має це значення? Іноді серед роботи, заложивши руки, він [Чіпка] задумається, загадається... «Ну що ж з того?» — забувшись, питає сам себе (Панас Мирний, I, 1949, 325); Товариші не любили його тверезим, а п'яним здебільшого зв'язували. Раніше то били його немилосердно, але що з того: зіб'ють його.., а тільки пустять — кидається з сокирою, стріляє з пістолета (Гнат Хоткевич, II, 1966, 162); Було важко працювати, Піт котився... Та що з того? Понад нами Той спів лився! (Максим Рильський, I, 1960, 162); Що тобі (мені, йому і т. ін.) до того — указує на непричетність кого-небудь до чогось або небажання втручатися у чужі справи; яке твоє (моє, його і т. ін.) діло. [Орест:] Забудь ти сю нещасну розмову, що тобі до того! Я ж тебе люблю, як і перше, ні, більше, ніж перше! (Леся Українка, II, 1951, 58); «Мені ще добре, — думав Семен, — А скільки ж то, боже мій, бачив я таких, що в них іно скибочка того поля, а сім'я велика... А що мені до того?.. Що мені чужа біда?» (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 109); [Та] як на те (теє), у знач. вставн. сл.: а) якраз, до речі. Всі на мене залицялись І сватати стали; А у мене, як на теє, Й рушники вже ткались (Тарас Шевченко, I, 1963, 292); Як на те, і день видався тихий, ясний та погожий; на небі — ні хмариночки (Панас Мирний, III, 1954, 257); б) недоречно, як на зло, як навмисно. Не знав, не знав, та як на те, й забув! (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 277); До города дорога й недалека, Не забариться б перейти. Та як на те, така стояла спека, Що й місця не знайти (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 79); Малий у цю мить, як на теє, обізвався радісним голосом: — Оце єкби [якби] на них Довбуш! (Олексій Кундзіч, Пов. і опов., 1951, 37).

6. Уживається в головному реченні при наявності співвідносного сполучного слова у підрядному, вказуючи на ознаку, за якою хто-, що-небудь виділяється із ряду подібних і яка розкривається у підрядному. Добре тому ковалеві, що на обидві руки кув (Номис, 1864, № 10752); Верба тая, де Наталя сидить, теж у воді, аж гілля в їй купає... (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 38); Він уже давно забув той день, коли весело, від усього серця сміявся (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 87); Це був вже не той Максим, якому все в навколишньому світі уявлялося сонячним, чистим і легким (Натан Рибак, Час, 1960, 56); Люблю я ті часи, як сонце вже встає і промінь свій прозорий На села, на поля так вільно, ніжно ллє (Максим Рильський, I, 1960, 95);
//  Уживається в складі співвідносного словосполучення чим..., тим, указуючи на залежність якогось явища, якоїсь дії тощо від чого-небудь, на більший ступінь виявлення ознаки у другій частині речення. Чим далі я посувався, тим частіше стрічав цей люд у жалобі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 402); [Лікар:] По-моєму, чим менше панночка книжок читає, тим краще (Леся Українка, II, 1951, 40); Чим вище підіймалися бійці, тим заграва перед ними ширшала, розросталась (Олесь Гончар, III, 1959, 78); Чим більше він приглядався [до хлопців], тим ясніше бачив їхню глупоту (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 57);
//  у знач. ім. той, того, чол.; та, тієї, жін.; те, того, сер.; ті, тих, мн. Уживається в головному реченні при наявності співвідносного сполучного слова у підрядному, вказуючи на особу, що виділяється із ряду інших з якоїсь причини, за якоюсь ознакою, розкритою у підрядному реченні. Лиха тому зима, в кого кожуха нема, чоботи ледащі, а їсти нема що (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 51); Хто щиро поважа родину, Свій рідний край, Тому не всюди рай: Чужина в'ялить, як Билину (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 48); Слава тому, хто в бою за Вітчизну твердо тримає окрилений стяг (Володимир Сосюра, II, 1958, 234); Той, кому тяжко буде прочитати до кінця, може відкласти ку. Я не ображусь так, як образився б романіст (Юрій Яновський, II, 1958, 31); — Он у Пилипів, у тих, що млин, кабан ще товщий за тебе (Іван Багмут, Опов., 1959, 6);
//  у знач. ім. те, рідко теє, того, сер. Уживається в головному реченні при наявності співвідносного сполучного слова у підрядному, вказуючи на предмет, дію, явище і т. ін., які пояснюються у підрядному. Нащо йому про теє знати, Що, може, плаче бідна мати Та побивається, як рибонька об лід: Він Вовк, він пан... йому не слід... (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 70); Семен не розумів того, що стояло в книжці, а Романко чи не тямив сам, чи не хотів розповісти до ладу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 100); [Йоганна:] Та я не хтіла брати нічого, крім того, що залишилось у тебе з мого посагу (Леся Українка, III, 1952, 161); Денщик покинув смажити ковбасу і швидко переклав офіцерові те, що сказав Джмелик (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 536); Марксистсько-ленінські партії і народи соціалістичних держав виходять з того, що від вкладу і зусиль кожної країни залежать успіхи всієї світової системи соціалізму (Програма КПРС, 1961, 20).

7. означ., перев. із запереч. част. не. Такий, як треба, як має бути. Глушак дивиться на друга з дуже складним почуттям задоволення, суму і співчуття і говорить наче у відповідь своїм думкам і міркуванням: — Так, старію.. Не те вже око... (Олександр Довженко, I, 1958, 104); — Тепер я знаю, Хомо, чому наш Брянський так сердився, коли ми натягали собі на голови трансільванські чабанські шапки... Вигляд не той (Олесь Гончар, III, 1959, 192); — Не розбавляй, чоловіче, горілку водою, не той смак буде, — повчально говорить Гуркало (Михайло Стельмах, II, 1962, 216);
//  Такий, як звичайно, до якого звикли; такий, як раніше, як завжди. Не та тут [в Бразілії] риба й мова, Не та вода, не той пейзаж, Але та ж сама хіть спадкова, І людська усмішка — така ж (Максим Рильський, III, 1961, 298);
//  Який не змінився, залишився незмінним. Не дуже змінилася Босівка.. Ті ж зелені садки, ті ж веселі левади (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 449); Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та (Павло Тичина, I, 1946, 200); Воронцова Шура впізнала одразу. Він зовні не дуже змінився за ці роки. Ті ж сірі, завжди насторожені очі під рудими кошлатими бровами (Олесь Гончар, III, 1959, 193); Дома він показав червінця батькові. Дорохтей, покусуючи потріскану до крові нижню губу, уважно вислухав сина, на кутніх зубах спробував золото, кинув його з цяткою крові на стіл і одвернувся. — Не ті гроші, хоч і золоті (Михайло Стельмах, I, 1962, 50); Я прочитав твого листа, Моя ти сестро прехороша... І я не той, І ти не та, А все ж Нас не зігнула ноша, Яку поклало нам життя З дитячих літ на кволе тіло (Микола Нагнибіда, На полі битви, 1974, 127);
//  у знач. ім. те, того, сер. Про що-небудь небажане, непотрібне, не таке, як хотілось би. Я почуваю, що.. я кохаю не те (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 420); Хто тільки не пробував рух пісків цих зупинити, але нічого не виходило, бо садили не те, або не так, або не тоді (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 86).
Зайти (увійти) не тими дверима — те саме, що Не в ті двері піти (потрапити і т. ін.) (див. двері). Український сепаратистський буржуазний рух здавався мені тоді найреволюційнішим рухом, найлівішим, отже, найкращим.. Таким чинам, я ввійшов у революцію не тими дверима (Олександр Довженко, I, 1958, 16); Не в ті взутися див. взуватися; Не в ті двері піти (потрапити і т. ін.) див. двері; Не з того тіста книш див. тісто; Не тим вітром повіяло див. повіяти; Не той став; Не та стала — хтось дуже змінився. Назар уже не той став, уже й він якось поник (Марко Вовчок, I, 1955, 130); — Що в тебе на серці? Ти неначе вже не та стала, — промовила до Соломії баба Зінька. — Не та стала? Я, мамо, однаковісінька і тепер, як і колись була (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 387); Тільки ж Горпина мов не та до його стала. Зникли ті розмови щирі та ласкаві, тепер вона з чоловіком іноді й слова не промовить за день (Борис Грінченко, I, 1963, 257).

8. означ., а також у сполученнях той же, той же самий, та (те) ж, та [ж] сама, те [ж] саме. Який вже був, мав місце, згадувався, зустрічався раніше. Служу таки в тих самих панів. Іще два місяці мені до року осталось (Марко Вовчок, I, 1955, 20); Царське убрання Шерстю його [Лікаона] облягло, і руки змінились на лапи. Але й у вовчому тілі зберіг він первісну вдачу: Та ж сивина, як була, і лють на обличчі та сама (Микола Зеров, Вибр., 1966, 306); І не пройшло кількох годин, як Шовкун знову спускався на вогневу тією самою стежкою, між бурими кущами і величезними брилами каміння (Олесь Гончар, III, 1959, 115);
//  Не будь-який, не якийсь інший, а саме цей. А за віщо, За що люде [слов'яни] гинуть? Того ж батька, такі ж діти, — Жити б та брататься. Ні, не вміли, не хотіли, Треба роз'єднаться! (Тарас Шевченко, I, 1963, 114); Але помалу-малу, коли нехіть до Гашіци зростала в серці Йоновім, той самий батько його, палкий мош-Костаки, з'явився на очах Йонових його рятівником у прикрій ситуації (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 245).
Один і той же; Один і той самий див. один; Одне (одно) і те ж; Одне (одно) і (й) те саме див. один.

9. означ. Уживається для підкреслення емоційного ставлення до осіб, предметів, явищ і т. ін. Не так тії вороги, Як добрії люди — І окрадуть жалкуючи, Плачучи осудять, І попросять тебе в хату. І будуть вітати І питать тебе про тебе, Щоб потім сміятись (Тарас Шевченко, II, 1963, 154); А паничів що то в нас перевернулось! Аж роєм коло нашої панночки звиваються, — так, як ті джмелі гудуть! (Марко Вовчок, I, 1955, 107); Треба Кириликові учити сестер грамоти. Далася ж уже їм та грамота! Досталося і вухам, і рукам, і голові (Панас Мирний, I, 1954, 154); Всі злетілись, наче галич, Наче теє хиже птаство на порубаного трупа, щоб розшарпати до краю (Леся Українка, I, 1951, 395); Буває й таке, що з великих любощів, з кохання того йдуть сидіти на віру, бо звінчатися не можна (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 45); Мій предок був Густав Сосюр, що йшов до нас крізь сніжні далі і на Москву під скрегіт сталі й наполеонівських побід зробив безславний той похід (Володимир Сосюра, II, 1958, 355); Порубав батько хустку сокирою, дочку ту бив уже, бив. Слава по всьому селу (Андрій Головко, II, 1957, 192); Деякі [бійці] сіли на буреломі, деякі слухали стоячи. Воронцов говорив, походжаючи між ними.. Майор говорив не голосно, а майже шелестів, як те листя. Проте всі чули кожне його слово (Олесь Гончар, III, 1959, 96).

10. Уживається як складова частина складених сполучників: Унаслідок того, що; Для того, щоб; З тим, щоб; З того часу, як; Мало того, що; Між тим, як; Незважаючи на те, що; Перед тим, як; Після того, як; заст. Тим, що; У той час, як і т. ін. Перед тим, як одхилити ляду, вона закриває ліхтар, прислухається (Леся Українка, II, 1951, 189); З того часу, як почалися бої в Будапешті, гармати супроводження йшли поряд штурмових груп (Олесь Гончар, III, 1959, 262);
//  Уживається у складі словосполучень, перев. вставних, які з'єднують різні частини висловлення. Жив собі бідний чоловік.. Дітей мав багато, до того ж жінка померла (Казки Буковини. Казки Верховини, 1968, 54); Пропозицію [ватажка] стріли [опришки] повним мовчанням, що граничило вже з ворожістю. Мало того — появилася опозиція (Гнат Хоткевич, II, 1966, 227); Отже, щоб поправити переклад, я мусив сидіти 4 дні та мучитися. Опріч того, пропав у мене один день. Приїздив Шаляпін (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 425); Народ — великий художник, він завжди мислить конкретно. Співаючи про Леніна, він разом з тим співає і про створену Леніним Комуністичну партію, про побудовану ним багатонаціональну соціалістичну державу (Максим Рильський, IX, 1962, 224); Дивним було, що вона [висота] ще існувала. Більше того, і доти стояли ще на своїх місцях, тільки зовсім були тепер оголені (Олесь Гончар, III, 1959, 44); Повкривавши дітей, Олена підійшла до печі, щоб розпочати свій звичайний трудовий день.. Між тим Оксен ішов селом, дразливий і гнівний, і цей гнів чіплявся до нього кожного ранку, як тільки він прокидався від сну (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 27).

11. той, част., розм. Уживається для заповнення паузи при запинці у мові, при наявності труднощів у доборі слова, а також замість якого-небудь слова або словосполучення; того (див. того 2). — Ти б же той... — звернувся Іван до мене перегодом. — Що-небудь про Матвіївку. Поему! Обов'язково напиши, пора! (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 216); — Одним словом, пораджуся зі своїм напарником та й той... завтра ні, а післязавтра прийдемо (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 60); — Ти, дівко, той, піди, мабуть, напій коня... Ярина слухняно попростувала до дверей (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 418);
//  Уживається як евфемізм при повідомленні про що-небудь. [Денис:] Син мені не дозволя вже його повчати, каже, якщо той, то я і за груди візьму (Марко Кропивницький, II, 1958, 477);
//  у знач. присудка. Уживається перев. на позначення негативних дій, властивостей, стану тощо; поганий, посередній, не дуже добрий і т. ін. Пан Стреминський застрілив козла. Щасливий старичок. Такий собі вже той... недолугий, а так стріляє... (Максим Рильський, Бабине літо, 1967, 67).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 172.

Коментарі (0)