в означеннях
Тлумачення, значення слова «толочити»:

ТОЛОЧИТИ, очу, очиш, недок., перех.

1. Приминати, надломлювати трав'янисті рослини, пошкоджувати посіви, городину і т. ін., ходячи, їздячи, пасучись на них тощо. Воли ревуть, води не п'ють, А травицю толочать (Павло Чубинський, V, 1874, 1040); На коні сидів пан Бжозовський і лупив коня батогом. Осавула ледве встигав бігти за ним і немилосердно толочив жито (Нечуй-Левицький, II, 1956, 186); — Васько — твій товариш? — Ще ні. А коли і його виженете з школи, тоді буде! — засміявся хлопець. — Тоді вдвох вашу клумбу толочитимемо (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 85); На ниві саме біло-рожевою піною квітувала гречка.. І Давид посовістився толочити цвіт, хоча й ніде нікого не було навкруг. Тому й засіли по самий драбиняк у чорному, як дьоготь, болоті (Михайло Стельмах, I, 1962, 100);
//  Топтати, наступати ногами. Потому [діти] спинались до мисника, толочили ніжками [бабині] груди і засипали очі кришками з хліба (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 273); Толочив він старечими ногами шляхи українські, сіяв, мов зерна, слова чужих і своїх пісень (Натан Рибак, Помилка.., 1940, 326); Влітку на ту тополю заглядається сонечко, восени збираються навколо неї тумани.. Взимку — сусідують скирти, толочать навколо сніг зайці (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 18);  * Образно. Таконяка вона [Марина]!..На своєму городі насіння для колгоспу вивела, добилася чогось... І таку душу толочили чиїсь копита! (Семен Журахович, Опов., 1956, 78);
//  Нищити, псувати. [Годвінсон:] Паліть усю гидоту ідолянську, що зібрана в сій хаті! [Річард:] Я не дам! (..Громадяни хапають де тільки під руку попадається все належне до скульптури: ескізи, бюсти.., навіть знаряддя, толочать, трощать) (Леся Українка, III, 1952, 84).

2. Те саме, що бити 1, 2. Та й мордувалося ж скажене бісеня!.. Копитцями і толочить, і риє (Марко Вовчок, VI, 1956, 271); Лемко.. піймав.. Сука, повалив на землю і ну ж колінами толочити, кулакувати попід ребра!.. (Степан Ковалів, Тв., 1958, 59); Максим, що хитро підсміхався, поки запальний Боженко толочив його друга об стінку, спробував стушкуватись, коли Боженко кинув на нього лютим поглядом (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 66).

3. Тягти кого-, що-небудь по землі, підлозі і т. ін.; волокти. Листоношу водили [кайзерівці] селом, як злидарське горе, його толочили по дорозі й нівечили чобітьми (Юрій Яновський, I, 1954, 281).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 181.

Коментарі (0)