ТОН, у, чол.
1. фіз., муз. Звук, що утворюється
періодичним коливанням повітря і відзначається певною
висотою; музичний звук. Усівши, впилася [Оля] очима в
оркестр, котрий розпочав гру... Від першої хвилі вона
чула себе мов причарованою тими тонами (Іван Франко, II, 1950,
72); Орфей бере флейту, притуляє до уст і видає такий
тремтячий, жалібний тон, що дужий Зет не видержує
і заливається слізьми, як дитина (Леся Українка, I, 1951,
453); Цвіркун вилляв із душі своє горе і взявся знов за
гітару. У спокійну вечірню тишу поллялись легенько
ніжні тони музики, які ніби плакали стиха тугою за
втраченим... (Петро Козланюк, Мандрівники, 1946, 21); Головною
підвалиною існування музики є, як знаємо, музичний
звук, або тон (Історія української музики, 1922, 23); Кого не
чарує звучний і мелодійний спів солов'я! Але не всім відомо,
що в його «репертуарі» до двох тисяч мелодій. Людське
вухо не спроможне вловити всі ці мелодії, бо соловей
співав дуже швидко — відтворює близько 130 різних тонів
на секунду (Наука і життя, 9, 1961, 54);
// Взагалі звук, певне
звучання, викликане періодичним коливанням повітря.
В кімнаті — як в улику: гучний гомін молодих голосів
бринить усіма тонами радості й смутку (Михайло Коцюбинський, I,
1955, 169); Надворі все дужчала хуга; голосне виття
змінило інтонацію і замість тихої пісні білосніжної
цариці зими зазвучала на високих тонах якась інша,
бурхлива й грізна музика (Гнат Хоткевич, I, 1966, 70);
// Характер,
якість звучання чого-небудь. Десь за вокзалом над
містом озвалися розірвано, не разом і в різних тонах
багато гудків: на заводі, на тютюнових фабриках, на
парових млинах, — творячи довгий і неладний, але й у
своїй неладності дивно могутній величний акорд
(Андрій Головко, II, 1957, 367); Різні тони, різні звуки, кожен
хазяїн свого воза по голосу серед тисяч пізнає (Юрій Яновський,
II, 1958, 248).
2. муз. Співвідношення двох звуків, що охоплюють 1/6 октави і є мірою для визначення розміру якісної величини інтервалу; складається з двох півтонів. Почати пісню на тон вище.
3. муз. Те саме, що тональність 1. Серед натовпу і шуму Сів собі я на ослоні. Грав оркестр в мінорнім тоні, Навіваючи задуму (Микола Вороний, Вибр., 1959, 123); * Образно. Нові вірші поета характеризуються радісними барвами, мажорним, піднесеним тоном. У поезії Тичини з'являється грандіозний образ радянського народу — океану, з могутністю якого не може порівнятися ніщо в світі (Історія української літератури, II, 1956, 374).
4. мед. Звук працюючого серця, його клапанів.
[Валя:] Пульс зник, і сердечних тонів не стало...
Платон Іванович зовсім зблід, швидко закрив рану і
зробив укол в серце... (Олександр Корнійчук, I, 1955, 135); На операційному
столі лежав літній солдат.. Васадзе рахував пульс..
Тони були глухі і повільні, але серце билося ритмічно
(Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 424);
// Звук, що утворюється
при простукуванні порожнинних органів людського
тіла.
5. Характер звучання голосу людини за висотою та силою під час мовлення. Голос в Антона міцнішав, ріс, і він не помітив, що вже кричить.. Йому нарешті упала в око жінчина постать і знизила тон. Він став спокійнішим (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 295); Усі за столом стали шумніші. Кожен говорив вищим тоном од звичайного, і говорили багато (Андрій Головко, II, 1957, 48); Іван тільки добродушно посміхався та дивився на дівчину покірними й зачудованими очима, особливо коли їй доводилось підвищувати тон (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 74); — Анеля ще спить після балу, — відповів Грохольський.. — Так, так! Нехай відпочине, — підхопив Бжеський, знижуючи тон, ніби Анеля могла його почути (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 8); Перед кожною виставою неодмінно призначалась репетиція на повний тон (Минуле українського театру, 1953, 32); З розвитком і подовженням справжніх голосових зв'язок, а також зміцненням хрящів гортані посилюються тони голосу (Шкільна гігієна, 1954, 82).
6. Характер звучання мови людини, манера
висловлювання, що виражають різні емоційні відтінки,
ставлення до об'єкта мовлення, настрій того, хто говорить,
риси його вдачі і т. ін. Марта Кирилічна подала йому
руку і ще холоднішим, неначе льодовим, тоном
промовила: — Сподіваюсь... що ви в нас... не останній раз? —
Але в думці вона гаряче бажала, щоб то був останній
раз, були останні його відвідини (Нечуй-Левицький, VI, 1966,
32); Явдоха Купер'яниха.. в сварці не так груба, як
ущиплива (говорить здебільшого в іронічно-ввічливому
тоні), і через те її всі бояться (Леся Українка, III, 1952,
722); Вона наче його потішала. Здивований лагідним
тоном, хлопець мовчав (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 311); Старому,
цілком очевидно, було приємно почути таку відповідь.
Він знову вернувся до дружнього тону (Юрій Смолич, I, 1958,
48); — Інтенсивна годівля плюс інтенсивне доїння —
ось наш метод, — лекторським тоном підкреслила вона
(Семен Журахович, До них іде.., 1952, 56); Кульницький різко
обернувся до Свирида Яковлевича, зміряв його войовничими
очима і холодним прокурорським тоном запитав: —
Товаришу Мірошниченко, чого ви запізнилися? (Михайло Стельмах,
II, 1962, 140);
// Манера, стиль викладу письмової мови
кого-небудь. Поважно настроєний поет [М. Філянський]..
впадає однак у доволі фривольний тон (Михайло Коцюбинський,
III, 1956, 24); «Слово о полку Ігоревім» — безсмертне.
Воно в зовсім новому тоні й плані прозвучало у Павла
Тичини (Максим Рильський, III, 1956, 31); Лист був написаний
в найенергійнішому тоні (Ле і Левада, Південний захід, 1950,
42); Взагалі, слов'янізми в російській і українській
літературі являють собою елементи стилю, вони дають
тон — урочистість, глузливість і т. ін. (Олексій Кундзіч,
Діези.., 1956, 95).
♦ Відповідати (відповісти, говорити, сказати і т. ін.)
в тон — відповідати (говорити) співрозмовникові з
такою ж інтонацією, з таким же настроєм і т. ін., як
говорить він. — Ну, здрастуй, Гришо! — схвильовано і
трохи ніяковіючи перед присутніми за своє хвилювання,
привітався Артем, як тільки міг стримано. —
Здрастуй, Артеме! — в тон йому відповів Саранчук
(Андрій Головко, II, 1957, 446); Хлоп'я вловило іронію, відповіло
в тон (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 4); Настроювати
(настроїти) на тон який кого — викликати в кого-небудь
певний настрій. Щоб колосом співали струни нив, Щоб
злий кукіль не забивав пшениці, — На вірний тон
настроюй колектив (Максим Рильський, Мости, 1948, 74);
Лобанов піднявся на-гора, а Сиволап лишився у шахті до
кінця зміни. Розмова з керуючим настроїла і його на
хороший тон (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 60); Підвищувати
(підвищити і т. ін.) тон див. підвищувати.
7. Манера поводитися, стиль і характер поведінки
людини. Її поважність, природжена спокійність і
навіть її неповорушливість.. ще більше надавали їй
салонового поважного тону та солідності (Нечуй-Левицький, IV, 1956,
44); Зберігся в неї [Татьяни] рівний тон, Смаку
хорошого закон (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського,
1949, 204); Манери і розв'язний тон Козловського
дратували і коробили Тараса Григоровича (Зінаїда Тулуб, В степу..,
1964, 30); До всього Зігфрід ставився з поблажливою
посмішкою: доброю, незлобивою, доброзичливою іронією.
Майже протягом двох років, принаймні в її [Надійчиному]
товаристві, він ніде й ніколи не зрадив цього тону
(Василь Козаченко, Листи.., 1967, 112); Режисер.. була актриса
московського театру і зараз же взяла столичний тон
(Юрій Смолич, Театр.., 1940, 67).
В тоні що — щось відповідає прийнятим правилам.
— Обід такий тривав зо три години, І йшли розмови
всякі за столом: Пані своїх знайомих тут судили,
Пани хортів і коней... Лиш, часом На політичне поле
заходили, Та й то несміло якось. Загалом За панщини
була політика не «в тоні» (Іван Франко, X, 1954, 203); Добрий
тон — те саме, що Правила доброго тону (див.
правило). Все було, як добрий тон велить (Максим Рильський, I,
1956, 157); Задавати (задати) тон див. задавати;
Потрапляти (потрапити, попадати, попасти) в тон кому —
говорити або робити що-небудь доречне чи приємне
комусь. Лише той, кого Таня назвала Левицьким, стояв
у куточку, замислений, і не пробував попасти в тон
іншим (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 55); Правила
доброго тону див. правило.
8. Колір, забарвлення або відтінок якогось
кольору. Хата Гощинської, салон.. Загальний тон
убрання хати темно-червоний (Леся Українка, II, 1951, 5); Все
зелене доокола. По-весінньому яскраво-зелене. Навіть
небо набиралося зеленавих тонів — мов уся земля
окуталася надією (Гнат Хоткевич, II, 1966, 63); Скажи: ця хмара
жовта чи рожева? Як звуть художники цей дивний тон?
(Максим Рильський, II, 1960, 82); Вона була в гарному
ситцевому платті, із темного його тла впадали у вічі якісь
сині тони (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 44); Малювали
[учні] мовчки, прикусивши язики, старанно виводили
лінії, накладали тони й півтони (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961,
199);
// Вихідний, найпростіший колористичний
елемент чого-небудь;
// Загальний кольоровий лад
художнього твору. Килим спокійного коричнево-пісочного
тону;
// Ступінь яскравості, насиченості кольору або
сукупності відтінків на певній ділянці малюнка,
фотографії, картини. Яскраві барви, повні тони! Нюанси
пріч і геть півтон! Рожеве вмерло, і червоне Горить
огнями виногрон (Максим Рильський, I, 1960, 282).
9. перен. Загальна спрямованість, характерна особливість чого-небудь. — А в якім же тоні провадити розмову з нею? чи в ліберальному, чи в консервативному? — спитав Ломицький (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 24); Загальний тон корчми — було першенство [зверхність] чорних хлопців [опришків], їх вищість над сими «домарєтами» [домосідами], що ради вигід спокійного життя терплять стільки понижень, що не знають вільних бажань і вільного їх задоволення (Гнат Хоткевич, II, 1966, 185); Вірменський коньяк поклав початок коньякам південного типу — з ванільним тоном, ніжним ароматом і чарівним букетом, в якому дуже багато сонця (Наука і життя, 1, 1972, 16).