в означеннях
Тлумачення, значення слова «тональність»:

ТОНА́ЛЬНІСТЬ, ності, жін.

1. муз. Характерне звукове забарвлення, конкретна висота звуків гами, що визначається положенням головного тону. В українській народній музиці часто зустрічається співставлення двох тональностей, тоніки яких перебувають у квартовому або квінтовому співвідношенні (Народна творчість та етнографія, 2, 1957, 126); Радянська музична наука збагачується і конкретними відкриттями в галузі теорії тональності та її невід'ємної властивості — модуляції (Мистецтво, 6, 1965, 35); Мажорна тональність; Мінорна тональність.

2. Характер, сила звучання тону, голосу. Не завжди однаково треба було заставляти звучати свій голос. Це залежить від специфічних умов театральної зали. Велике приміщення, мале приміщення, повна зала публіки, напівповна або зовсім порожня — це все відігравало роль в звучанні, і треба було до цього пристосовуватись і міняти тональність часом на протязі одного спектаклю (Саксаганський, Думки про театр, 1955, 133).

3. літ. Основна емоційна настроєність твору. Леся Українка була глибоко ліричним поетом. Незалежно від того, якою була загальна тональність її твору (епічна, пафосна, трагедійна, політично-бойова, лірична, сатирична і под.), потужний струмінь лірики.. сповнює живим трепетанням усі її твори (Курс історії української літературної мови, I, 1958, 571); Кожна мисливська усмішка написана [О. Вишнею] в своїй тональності, що виявляється в доборі подій, в характері оповідача, у тоні розповіді (Радянське літературознавство, 4, 1966, 22); Ми маємо різні засоби творення певної тональності, стилістичного забарвлення тексту (Літературна Україна, 25.II 1969, 2).

4. мист. Переважаючий колір, поєднання основних тонів на картині, що створює відповідну емоційну настроєність. Насичені сонячним світлом, виконані просто, в приємній мажорній тональності, вони [етюди О. Л. Кульчицької] будили у глядача бадьорі емоції (Мистецтво, 5, 1957, 48).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 186.

Коментарі (0)