ТО́НКОЩІ, ів, мн. Найменші подробиці, деталі
чого-небудь; малопомітні, але важливі риси, особливості
якоїсь справи, галузі знань, поведінки в певній
ситуації і т. ін. — Вимагають [майстри], щоб кожен
підмайстер вендрував [мандрував] п'ять років по чужих
країнах, вивчаючи тонкощі ремества (Зінаїда Тулуб, Людолови,
I, 1957, 116); Всі хлопці любили репетиції на
Різницькій. І я теж. Звичайно, особливих художніх тонкощів
мама навчити не могла. Найголовніше, їй здавалося, це
щоб виходило з почуттям і зворушливо (Оксана Іваненко, Таємниця,
1959, 155); — Запам'ятайте: вас викликано на
офіційну розмову, і тут немає Миколи Тихоновича, а є
прокурор. — Пробачте, — підхопився з стільця Масло.
— Я цих тонкощів не знаю. Не був ніколи під судом і
слідством (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 310); Барабаш
у «Богдані Хмельницькому» [М. Старицького] — це
поважна особа, довірений короля, старий селадон і
п'яниця, що добре знається на дорогих винах і тонкощах
упадання коло жінок (Збірник про Кропивницького, 1955, 305); Чи
йому добрати сенсу в таких тонкощах політики, якою
спокушений уже бувалий вояка Жолкевський (Іван Ле,
Україна, 1940, 158); Лікар, як ніхто інший, має змогу бачити
людину розкритою перед ним і в усіх тонкощах
плутаної людської психіки (Юрій Смолич, День.., 1950, 169); Для
Гутбродта душевні тонкощі залишалися недосяжними
(Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 131).
До тонкощів — до найдрібніших деталей, досконало.
Він [письменник] знав до тонкощів усе з початку до
кінця, що хотів сказати своїм улюбленим читачам, —
а він дуже любив дітей (Олесь Донченко, VI, 1957, 625).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 192.