ТОНЗУ́РА, и, жін. Виголене місце на маківці голови у католицьких духовних осіб. Чернець у коричневій рясі, підперезаній обтріпаним мотузком, схиляючи перед Кисельовим опуклу з тонзурою голову, схожу на жовтий кабак, показав йому дорогу до покоїв настоятеля (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 54); А тонзура блищить, Мов гадючий той прут. Патер людям говорить Про божий статут (Юрій Гойда, Сонце.., 1951, 66).