в означеннях
Тлумачення, значення слова «тополя»:

ТОПО́ЛЯ, і, жін. Дерево родини вербових із високим прямим стовбуром, глянсуватими листками різної форми та одностатевими квітками у вигляді повислих сережок. Вітер в гаї нагинає Лозу і тополю, Лама дуба, котить полем Перекотиполе (Тарас Шевченко, I, 1963, 145); Сонце сідало за горами, за високими тополями, що стояли на горі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 337); Зашуміла вітами стара тополя (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 138);  * У порівняннях. Дівчина стояла нерухомо, мов тополя, похилена осіннім вітром (Олесь Гончар, III, 1959, 184);
//  у знач. збірн. На супіщаних ґрунтах, каштанових і південних чорноземах для садів і виноградників можна рекомендувати узлісні смуги з тополі (Колгоспник України, 9, 1961, 37).
Пірамідальна (італійська) тополя — вид стрункої високої тополі, крона якої має форму піраміди. Сонце сідало, і останнє його проміння ледь на мить затрималося ще на самісіньких верхів'ях пірамідальних тополь, що оточували наше футбольне поле (Юрій Смолич, II, 1958, 131); Вулиці і сквери нашого міста прикрашають чарівні алеї українських пірамідальних тополь (Вечірній Київ, 31.I 1961, 1); Чорна тополя — те саме, що осокір; Тополя Максимовича — швидкоросла порода тополі, що в 70—80 років дає до 800 кубометрів деревини з гектара.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 197.

Коментарі (0)