ТОПТА́ННЯ, я, сер. Дія за значенням топтати й топтатися.
Ах, та тюремна служба!.. Вічний вид повзання перед
властю, сцен брутальної самоволі, топтання людської
гідності (Іван Франко, II, 1950, 272).
♦ Топтання на [одному] місці — відсутність руху,
дії, розвитку.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 198.