в означеннях
Тлумачення, значення слова «топтати»:

ТОПТАТИ, топчу, топчеш, недок., перех.

1. М'яти, приминати ногами під час ходіння, бігання. Звісно, їх дівоча натура: сьогодні уподобала червону скиндячку, а завтра зелену, а червону під ногами топче — і байдуже (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 429); Люди лаяли.., бо, бачте, Спать їм не давала [дівчина] Та кропиву під їх тином І бур'ян топтала (Тарас Шевченко, I, 1951, 236); Завіщо б ті квіти карали мене, я ж не буду їх рвати руками, ні під ноги топтати, мов зілля дрібне, тільки злегка торкнуся устами (Леся Українка, I, 1951, 222);  * Образно. — Доля мене, діду, онде садила, — показав він на свій ґрунт, — та рідний дядько вирвав мене з того ґрунту та й кинув при дорозі... Візьміть же мене на річку, де хоч люди не ходитимуть та серця мого не топтатимуть (Любов Яновська, I, 1959, 307);
//  розм. Ходити, йти по чому-небудь. Я ніби чую, як над цими велетнями [горами] витає дух Байрона, Гете, Руссо, Вольтера, цих велетнів людського духа, котрі топтали стежки на цих горах своїми ногами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 399); Ми повертаємось додому, Покриті шрамами від ран, І топчем вулицю знайому Ходою мирних городян (Любомир Дмитерко, Вітчизна, 1948, 81);
//  розм. Ідучи, уторовувати стежку, шлях.
Мишей топтати — без потреби тинятися, ходити туди й сюди. Годі тобі мишей топтати! (Словник Грінченка); Не близький світ топтав див. близький; Недовго ряст топтати див. ряст; Ноги топтати — натруджувати, втомлювати ноги. Прийшов ні за чим, пішов ні з чим: нічого і питать — шкода ноги топтать (Номис, 1864, № 7640); Пустити ряст топтати див. ряст; Топтати землю (ряст) див. земля, ряст; Топтати пороги — те саме, що Оббивати пороги (див. оббивати). В дверях показалася військова фігура, що вже давно не топтала сих порогів (Іван Франко, VI, 1951, 409); Топтати слід (сліди) див. слід 1; Топтати стежку (стежечку, стежину, доріжку): а) (де, куди, до кого, до чого) часто ходити куди-небудь, часто навідувати когось, щось. Ой я свого чоловіка В дорогу послала, А од шинку та до шинку Стежечку топтала (Тарас Шевченко, II, 1963, 141); — Знаєте що, Фесенку? Ви дурнісінько топчете стежку до Сані (Нечуй-Левицький, V, 1966, 241); Я приходив до них [до друзів], як до свого, до рідного дому, І вони в мою хату топтали доріжку відому (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 248); б) (чию) іти чиїмись слідами, наслідувати когось. Вона вже знала, яка доля чигала на її дитину. Доведеться їй топтати материну, стежку... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 31); Топтати чоботи (взуття, підошви): а) зношувати, стоптувати чоботи (взуття, підошви). [Храпко:] Так і ходитимеш, чужі пороги оббиватимеш. Воно ж тобі нічого — тільки чоботи топчеш, а другим — час гаєш (Панас Мирний, V, 1955, 127); б) ходити, добиваючись чого-небудь; Чужі дворища топтати — блукати, тинятися по чужих дворищах.

2. Навмисно давити, м'яти, бити ногами. Вона думала про сьогоднішній день. Чим-то він скінчиться? Мало ще топтали людей кіньми, не доволі пролили крові, — треба було ще нацькувати темний народ на інтелігенцію (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 164); Ще вчора їх могли топтати І сікти дротом батогів — Раби — сьогодні не раби: Шумлять знамена боротьби! (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 63); Андрій зірвав осоружний аркуш паперу й люто топтав його ногами (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 191);
//  Знищувати, придавлюючи, приминаючи ногами. Діти біжать на вогонь, топчуть його ногами (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 412);
//  перен. Виражати зневагу до чого-небудь; ганьбити, знеславлювати кого-, що-небудь. Не ховайте, не топчіте Святого закона [закону], Не зовіте преподобним Лютого Нерона (Тарас Шевченко, I, 1963, 337); — У кожній хаті свої звичаї, — продовжував Захар Максимович. — Поважай їх, сину, не топчи (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 312); Як гул століть, як шум віків, Як бурі подих, — рідна мова.. Цареві блазні і кати, Раби на розум і на вдачу, В ярмо хотіли запрягти Її,.. Топтали під шалений крик, В'язнили, кидали за ґрати (Максим Рильський, III, 1961, 302).
Топтати в болото (в грязь): а) (кого або голову чию) принижувати чиюсь гідність, знеславлювати когось, ганьбити. — Чи чули ви, як тільки що говорили там, як картали нас, як топтали нас в грязь? (Нечуй-Левицький, I, 1956, 565); [Микола:] Не показуйся прилюдно... з ним. Не топчи в болото моєї бідної голови (Іван Франко, IX, 1952, 132); [Павло:] Ідеш мене ганьбити, топтати в болото... (Олександр Корнійчук, II, 1955, 163); б) (що) опоганювати, принижувати щось. Революційний масовий страйк не давав ворогові ні спочину, ні строку. Він бив ворога і по кишені, він топтав у грязь перед лицем усього світу політичний престиж нібито «сильного» царського уряду (Ленін, 23, 1972, 285); Топтати під ноги див. нога.

3. розм. Запліднювати самку (про птахів). Поверх купи гною півень курку топче (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 482).

4. розм., рідко. Будувати хату з глини. Неділею все село вийшло голові хату топтати (Курс сучасної української літературної мови, II, 1951, 137).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 198.

Коментарі (0)