в означеннях
Тлумачення, значення слова «топтатися»:

ТОПТАТИСЯ, топчуся, топчешся, недок.

1. Переступати з ноги на ногу. Дме патлатий у трубу, надувся, топчешься ногами, як коняка в топчаку, й веселим оком підморгує танцюрам (Степан Васильченко, I, 1959, 243); Хазяїн важко злазить із полу й починає, як ведмідь, топтатися по соломі, весь час про щось бубонячи (Григорій Епік, Тв., 1958, 395); Хвилину топтався матрос на місці, не знаючи, що робити (Сава Голованівський, Крапля.., 1945, 9);
//  безос. Ходити по чомусь, наступати на щось. — Насте, — обурився дід, — чи не собаки завелися у нас під столом? То все по ногах топталося, а це вже кусається... (Олесь Гончар, I, 1959, 35);
//  розм. Ходити, пересуватися з місця на місце на невеликому просторі. Деякі [гості] топтались коло чарівного ліхтаря, інші пробували грамофон, перебирали книжечки (Степан Васильченко, I, 1959, 87); Актори і статисти соромливо топчуться вкупі коло дверей (Юрій Яновський, V, 1959, 119).
Топтатися на [одному] місці — те саме, що Тупцювати (тупцюватися) на [одному] місці (див. місце). Підказав [Іван] ...вечірню кинуть школу! Посміявся — юність промайне! Сам на місці топчеться відколи, а береться ще повчать мене... (Микола Шеремет, Дружбою.., 1954, 85); Окремі, до того ж провідні галузі промисловості на Україні [в роки столипінської реакції] помітно скорочували своє виробництво або топталися на місці (Історія УРСР, I, 1953, 638).

2. коло (біля) кого — чого, розм. Крутитися (у 3 знач.), проявляючи турботу про кого-, що-небудь. Біля нього [Оксена] топчеться запнута у чорну хустку Олена (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 328); Гнат провинливо щось мурмотів, топтався коло жінки, не знав, що порадити і як вгамувати її (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 239);
//  ірон., жарт. Залицятися до когось. [Храпко (до Явдохи):] Тільки побачу я його у своєму дворі, тільки дійде до мене чутка, що він топчеться біля тебе — не жалкуй тоді на мене, як доведеться тобі черницею вік спокутувати... (Панас Мирний, V, 1955, 176).

3. розм. Перебувати де-небудь без діла; товктися (у 5 знач.), стовбичити, стирчати. — Не звик я в чотирьох стінах топтатись та хатніх клопотів слухати, — казав дід Улас Марині (Панас Мирний, IV, 1955, 240); Неохоче розходилися люди, довго ще топталися на курній вулиці, димили люльками, про щось глухо гомоніли (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 116).

4. Пас. до топтати. На подвір'я двоповерхового будинку, до якого топталися дороги з усіх кінців міста протягом трьох років, зійшлися [студенти] значно раніше шостої години (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 19); Закривавлених, розтерзаних, замучених спрагою, гнали їх [полонянок].. з України на Крим. Топталася краса, честь, кохання, над усім панувала сваволя та культ кривавих брутальних ханів (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 177).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 199.

Коментарі (0)