в означеннях
Тлумачення, значення слова «торець»:

ТОРЕ́ЦЬ, чол.

1. род. рця. Поперечна грань предмета (колоди, стрижня, цеглини тощо). Тріскотіли дрова, сичали, і закипала на торцях пінка (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 226); Спилявши верхню частину дерева, торець зрізу старанно зачищають садовим ножем (Колгоспник України, 11, 1956, 36); Шви між вінцями зрубу, а також торці колод тут примазують глиною або вапняним розчином і фарбують у різні тони (Жилий будинок колгоспника, 1956, 143); Порошкова суміш, потрібного складу запресовується в залізну гільзу, торці якої потім заварюються (Наука і життя, 6, 1956, 10).

2. род. рця, буд. Бокова (коротка) сторона прямокутного в плані будинку, споруди. На торці жилого приміщення, зверненому завжди до вулиці, верхні вінці подовжніх стін випускаються у вигляді консолі (Дерев'яне зодчество України, 1949, 17); На торці приміщення київського готелю «Інтурист» ..мозаїка — «Народне мистецтво» (Вечірній Київ, 26.VII 1971, 2).

3. род. рця. Короткий, звичайно шестигранний, дерев'яний брусок, призначений для підлоги або для покриття дороги. Машина м'яко слалась по шелесткому бруку, По восьмигранних шашках наковзаних торців (Микола Бажан, Вибр., 1940, 141); Колісниці проторохкотіли по торцях (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 444).

4. род. рцю. Бруківка з таких брусків.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 203.

Коментарі (0)