ТОРФО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до торф. Торфовий
порошок;
// Який містить у собі торф. Як показала
практика, не можна добитись постійної і високої родючості
торфових ґрунтів без травосіяння (Хлібороб України, 8,
1968, 12);
// Такий, де є поклади торфу. А на
спадистому березі, недалеко від торфових островів, ховалась зграя
журавлів (Микола Трублаїні, I, 1955, 80); На торфових болотах
добувають торф (Фізична географія, 5, 1956, 54);
// Зробл.
із торфу, з домішкою торфу. Одним із найважливіших
заходів догляду за посівами льону є мульчування їх
торфовою кришкою, щоб запобігти утворенню ґрунтової
кірки (Технічні культури, 1956, 61); Торфовий брикет;
Торфовий компост;
// Добутий з торфу способом перегонки.
Торфовий дьоготь; Торфові смоли.
2. Стос. до добування й перероблення торфу.
Збільшити за п'ятиріччя випуск устаткування для
механізації торфової промисловості не менш як у 2 рази
(Директ. XX з.., 1956, 19); У Житомирській області
торфоаміачні (гумінові) добрива виготовляють на
торфових підприємствах (Колгоспник України, 5, 1962, 22); Торфове
господарство;
// Признач. для добування й
перероблення торфу. Торфовий комбайн.
3. Який працює на торфі. Торфова електростанція.