Словник української мови

ТОРГАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех. Тягнути ривками, посмиками, різкими рухами; шарпати. Тітки довго стукотіли та торгали дверима, аж замок та засув дзижчав (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 239); Наполеон перестав писати і замислився. В голові настирливо дзвеніло, ніби хтось торгав туго натягнуту струну над вухом (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 90);
//  Ворушити, смикати, термосити. Застогнала Єлена й обвисла на воринню [воринні] непритомна. Прибіг малий Олексик, торгає... (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 175);
//  Тріпати, шарпати (про вітер). На вулиці вітер ухопив її в свої холодні обійми, торгав поли її кафтана, сипав їй у лице грудками глини, але вона не чула нічого (Іван Франко, I, 1955, 78); І торгав [вітер], і підносив криси високих капелюхів та розгортав поли одягу парубків, що йшли вулицею (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 164).