в означеннях
Тлумачення, значення слова «торочити»:

ТОРО́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., розм.

1. також без додатка. Говорити одне й те саме, повторювати щось кілька або багато разів. — Він усім це саме торочить, а ти його, Романе, не дуже слухай та свій розум май, — обізвався один староста (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 346); Я тобі сто разів торочила (Словник Грінченка); — Та всі ви мені дорогі.. — Всі та не всі, — торочила своє Галина (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 31);
//  Говорити комусь про що-небудь (завжди, постійно). Користолюбець щохвилини Торочить про свої права, А от про те, що сам повинен Зробити людям — забува (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 373); Справді! Як поводить себе оцей Віктор. Вона б хотіла з ним поговорити щиро, а він торочить про електрику (Павло Автомонов, Коли роз луч. двоє, 1959, 214).

2. зневажл. Говорити нісенітниці, вести несерйозну, пусту розмову; базікати. [Настя:] Та отямся-бо, кумо! Що ти торочиш? (Іван Франко, IX, 1952, 97); — Що оце ви торочите! Оце б то я, стар [старший] чоловік, занапастив молодий вік дівочий! (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 10); В лікареві, що схилився до хворого, нічого не зосталося від того балакуна, який п'ять хвилин тому торочив абищо, не думаючи (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 167).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 208.

Коментарі (0)

ТОРОЧИ́ТИ, очу, очиш, недок., перех.

1. Висмикувати, витягати нитки з країв тканини, роблячи торочки. В сусідоньки я була, Рушнички торочила (Українські народні пісні, 1, 1964, 165); — Ну, чого розсілася?.. Збирай зо стола та поможи Ярині рушники торочити (Леся Українка, III, 1952, 669).

2. Обшивати облямівкою краї одягу, портьєр і т. ін. для оздоби; оторочувати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 208.

Коментарі (0)