ТОРОХТІТИ, хчу, хтиш, недок.
1. неперех.
Утворювати різкі, гуркітливі звуки. Гримів, торохтів грім,
далі став стихати (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 415); —
Попереду підмажемо колеса, Щоб млин не торохтів І
шестерня довготелеса Не дряпала боків (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 155);
Десь далеко торохтів на рейках поїзд (Юрій Шовкопляс, Інженери,
1948, 85); Торохтіли колеса, ритмічно тупотіли коні,
бряжчали на возах похідні казанки (Олекса Десняк, Десну..,
1949, 394);
// Рухатися, котитися з гуркотом, шумом.
Віз торохтить по камінні та підкидає на ямках — аж
не всидиш (Борис Грінченко, II, 1963, 261); Ззаду долинули якісь
вигуки. Скаженим галопом мчали верхівці, торохтіли
тачанки, маяли строкаті килими на них (Юрій Яновський, II,
1958, 240);
// чим і без додатка. Голосно стукати. Коли
чую, знов торохтить [Петро] у вікно так, що аж шибки
дзвенять (Нечуй-Левицький, III, 1956, 282); Прокидаюсь серед
ночі.. Кішка хазяйчина забралась до нас і торохтить
нашим посудом (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 205); Біля печі
заклопотано торохтіли кочергами сусідки (Петро Панч, II,
1956, 434).
2. перех. і неперех., перен., розм., зневажл. Голосно й швидко, іноді безладно говорити, розмовляти; базікати. Отеє було сидить він в мене або в кума, — Всі торохтять, а він тихесенько.., все дума! (Метлинський і Костомаров, Тв., 1906, 36); — Що це ти торохтиш там, мов навіжена? — гримнула на неї Пистина Іванівна (Панас Мирний, III, 1954, 222); Вона жваво торохтіла про свою подорож, про зустрічі з колгоспниками, та Гавриш неуважно слухав її (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 333); — Та не торохти! Дай послухати розумного чоловіка, — зупинила Векла Гетьманиху (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 35).
3. перех. і неперех. Цвірчати, співати, утворюючи переривчасті звуки (про деяких комах і птахів). В кімнатці було душно і жарко. Цвіркунець невгамовно торохтів свій єдиний мотив, яким його обдарувала природа (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 94); А Соловей аж горло надриває І на всі заставки співає: Щебече і свистить, І тьохкає, і торохтить (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 105).