ТОРТУ́РИ, ур, мн.
1. Фізичне насильство, катування
під час допиту обвинуваченого, щоб домогтися від нього
зізнання. Мій батько вмер за вас,.. умер за всіх у муках,
у тортурах (Метлинський і Костомаров, Тв., 1906, 165); [Тур:]
Я не боюсь вогню і тортур, я з радістю прийму в
пекельних муках смерть, коли хоч трохи допоможу
батьківщині (Олександр Корнійчук, I, 1955, 243); Учитель зазнав страшних
мук.., але ніщо, ніякі фашистські тортури не могли
вирвати зізнання (Дмитро Бедзик, Плем'я.., 1958, 38).
♦ Брати (взяти) на тортури, заст. — катувати.
[Диякон:] Щось довго не приводять їх назад.
[Фортунат:] Либонь їх знову на тортури взято (Леся Українка,
II, 1951, 424).
2. Сильне моральне страждання, муки. [Парвус:] Геть, сатано-спокуснику! Геть, кате! Се ти прийшов тортури завдавати стражденним душам! Ти призвести хочеш до зради нас! (Леся Українка, II, 1951, 476); Ота розмова, що відбувалася під час сніданку, була для Івана суцільними тортурами (Олесь Гончар, Південь, 1951, 137).