ТОРЖЕСТВУ́ЮЧЕ, книжн. Присл. до торжествуючий. Стадницький ближче підходить до діда Дуная, довго дивиться на нього і торжествуюче запитує: — Попався? (Михайло Стельмах, I, 1962, 430).
ТОРЖЕСТВУ́ЮЧЕ, книжн. Присл. до торжествуючий. Стадницький ближче підходить до діда Дуная, довго дивиться на нього і торжествуюче запитує: — Попався? (Михайло Стельмах, I, 1962, 430).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 204.