Словник української мови

ТО́РЖИЩЕ, а, сер., заст. Місце торгівлі, торгова площа. І на торжища і в чертоги Живого істинного бога Ти слово правди понесла (Тарас Шевченко, II, 1963, 295); Рипіли вози, іржали коні на торжищі (Павло Загребельний, Диво, 1968, 102);
//  Велика торгівля в такому місці. Колишня дореволюційна Каховка славилась величезними торжищами, під час яких тут вміщалось кілька тисяч людей (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 188).