ТОСТ, у, чол. Коротка застільна промова з
побажанням чогось і пропозицією випити чарку на честь кого-,
чого-небудь. Пан радник був відомий своєю слабістю
виголошувати тости (Іван Франко, VI, 1951, 211); Звільнена від
пут гімназичного режиму, молодь поводилася буйно..
Співали пісень, виголошували тости (Петро Колесник, Терен..,
1959, 146).
Запропонувати тост див. запропонувати.
♦ Підіймати (піднімати, підійняти, підняти,
підносити, піднести і т. ін.) тост — висловлюючи певне
побажання, пропонувати у зв'язку з цим випити, а
також пити після такого побажання. Коли піднімали
тост за здоров'я молодих, він [Альфред] зводився,
обтирав серветкою губи, уклонявся на всі боки і знову брався
за їжу (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 323); Підношу з
повним кухлем Я тост за береги Дніпра (Максим Рильський, II,
1960, 46).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 212.