Словник української мови

ТОСТ, у, чол. Коротка застільна промова з побажанням чогось і пропозицією випити чарку на честь кого-, чого-небудь. Пан радник був відомий своєю слабістю виголошувати тости (Іван Франко, VI, 1951, 211); Звільнена від пут гімназичного режиму, молодь поводилася буйно.. Співали пісень, виголошували тости (Петро Колесник, Терен.., 1959, 146).
 Запропонувати тост див. запропонувати.
♦ Підіймати (піднімати, підійняти, підняти, підносити, піднести і т. ін.) тост — висловлюючи певне побажання, пропонувати у зв'язку з цим випити, а також пити після такого побажання. Коли піднімали тост за здоров'я молодих, він [Альфред] зводився, обтирав серветкою губи, уклонявся на всі боки і знову брався за їжу (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 323); Підношу з повним кухлем Я тост за береги Дніпра (Максим Рильський, II, 1960, 46).