Словник української мови

ТОТА́ЛЬНИЙ, а, е, книжн. Який стосується всіх, охоплює все, всіх; який поширюється на всіх; загальний, всеосяжний. 30 тварин дослідної групи піддавали тотальному одноразовому опромінюванню рентгенівськими променями (Мікробіологічний журнал, XXIII, 1, 1961, 63).
 Тотальна війна — імперіалістична війна, що характеризується підкоренням діяльності всіх галузей народного господарства потребам війни й застосуванням на війні всіх засобів масового знищення не лише проти збройних сил противника, а й проти мирного населення. Не засобами війн, тим більше тотальних, мусять сьогодні люди завойовувати собі щастя (Олександр Довженко, III, 1960, 31).