ТОВА́РИШ, а, чол.
1. Людина, яка спільно з ким-небудь
виконує якусь справу, бере участь у якихсь діях,
співучасник чого-небудь; компаньйон, спільник. Еней
Евандрові сказав: «Хоть ти і Грек, та цар правдивий,
Тобі латинці вороги; Я твій товариш буду щирий,
Латинці і мені враги» (Іван Котляревський, I, 1952, 202); Зажурились
чумаченьки, Тяжко зажурились. «Благослови, отамане,
Коло села стати, Та понесем товариша В село
причащати» (Тарас Шевченко, I, 1963, 253); [Жірондист:] Чи він
мене прийняв би товаришем з собою у дорогу? [Жінка:]
Я думаю. А то й спитати можна (Леся Українка, II,
1951, 183); Знаходилися й товариші на втечу, і Марусяк
на початках був зрадів, але потім почав роздумуватися —
і взяли його сумніви (Гнат Хоткевич, II, 1966, 103);
// Член
якого-небудь товариства;
// перен. Про того, хто є супутником
людини або про те, що супроводжує її в діях,
діяльності. А тим часом із діброви Козак виїзжає [виїжджає];
Під ним коник вороненький Насилу ступає. «Ізнемігся,
товаришу! Сьогодні спочинем: Близько хата, де
дівчина ворота одчинить» (Тарас Шевченко, I, 1963, 7); Жалко
кидати тих змалечку виплеканих воликів, тих вірних
товаришів у дорозі, що так розуміють смуток і радощі
хазяїнові… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 182); Бурха вал за валом;
слухаєш та мариш; Кида човном вітер, мій лихий
товариш … (Павло Грабовський, I, 1959, 253); Перед кожним із нас
кулемет, що розстрілює ворога в дим, наш товариш і
брат наш «максим» (Володимир Сосюра, I, 1957, 492);
// перев. з означ.
або по чому. Людина, зв'язана із іншими спільною
професією, місцем роботи, навчання, службою в армії
і т. ін.; колега. Як понесуть товариша В новую
світлицю, Загомонять самопали, Гукнуть гаківниці (Тарас Шевченко,
II, 1953, 182); Десятий рік тому пішов, як батько
вирядив його з двору у город з письмом [листом] до
знайомого товариша по службі (Панас Мирний, III, 1954, 184);
— Вам обом буде веселіше в мене. Ви ж, здається,
товариші по школі; разом вчились (Нечуй-Левицький, VII, 1966,
50); Кілька машин під'їхало до хати. На порозі став
Орлюк з бойовими товаришами (Олександр Довженко, I, 1958, 332);
[знов Західна Україна, кордон німецький. Дні в тиші,
і по полку товариші (Володимир Сосюра, II, 1958, 440);
// Людина,
що посідає рівне з іншими становище в суспільстві,
колективі. [Неофіт-раб:] Мені казав товариш-раб,
що десь над Тібром.. є табор потайний
рабів-повстанців (Леся Українка, II, 1951, 238).
Товариш по нещастю — той, хто потрапив у біду,
у безвихідно-скрутне становище так само, як і інші.
2. Людина, зв'язана з ким-небудь дружбою, щирий друг, приятель. Над товаришем не смійся, бо над собою заплачеш! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 217); Коло діда, на старому яблуневому пні, сидів його давній товариш і побратим Григорій (Олександр Довженко, I, 1958, 65); Хто ж не мріє мати вірного товариша й самому бути таким! (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 55); * У порівняннях. Остапові стало жалко Соломію .. Вона така добра, так кохала його, вона пішла за ним у далеку дорогу, не пожалувала кіс своїх задля нього; вона доглядала його, як рідна мати, була вірна, як товариш (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 367).
3. Людина, ідейно зв'язана з іншими людьми, яка разом з ними бере участь у спільній справі, боротьбі; соратник, однодумець. Безсилий поодинці, робітник, об'єднавшись із своїми товаришами, стає силою.. (Ленін, 2, 1969, 89); — Гонять мене, як хижого звіра, Марусе, — промовив Кармель. — Вже три дні й чотири ночі никаю, не зупиняючись... товаришів розпустив... (Марко Вовчок, I, 1955, 362); — Поспішайте ховати товариша нашого, славного бійця революції!.. (Олександр Довженко, I, 1958, 57).
4. Про людину нового, соціалістичного суспільства,
про радянську людину. — І воскреснемо ми, — сказав
Щорс. — ..Пройдемо за Леніним достойними,
простими товаришами (Олександр Довженко, I, 1958, 188); Будь-які
репресії проти товаришів за те, що вони є
інакомислячими в тих чи інших питаннях, вирішених партією,
недопустимі (КПУ в резолюціях і рішеннях..,
1958, 78); Юнак, як і багато хто з чехів, досить вільно
говорив по-російському. — Правду каже радянський
товариш, що тоті [капіталістичні] підприємства з них
[чехів] жили витягували. Було таке, витягували. Але
всіх не витягли, ще й для нас залишилось (Олесь Гончар, III,
1959, 425);
// Про представника певної радянської
установи, підприємства. Раз герм їхав із району один товариш,
читати лекцію: «Релігія — опіум» (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 174).
5. Уживається перед прізвищем людини для
підкреслення приналежності її до свого радянського чи
партійного середовища. — Що нам потрібно в першу чергу?
Якнайтісніше звуязатися з масами. Так нас учить
товариш Ленін (Андрій Головко, II, 1957, 465); — Слово для
пропозиції має командир Таращанського полку товариш
Боженко (Олександр Довженко, I, 1958, 166);
// Перед прізвищем,
іменем, званням і т. ін. чи без згадування прізвища,
імені, звання і т. ін., а також у звертанні — з тим же
значенням. Гнат бере стакан в руки.. і говорить,
відкашлявшись: — За від'їзд нашого дорогого товариша
Дороша. Хай він чесно служить на благо нашої
Батьківщини! (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 207); Товариш Данило
поїхав до Дніпра, де готувалося нічну експедицію
(Юрій Яновський, II, 1958, 196); — Я теж вважаю, товаришу
Смирнов, що треба втрутитись, — сказав грузин
(Андрій Головко, II, 1957, 530); — Як ідуть тут кілька полків
маршем, то ніяк обгонити передніх, товаришу гвардії
майор (Олесь Гончар, III, 1959, 207); Пождіть, пождіть,
товариші, ще будем їсти й пити, Коли б ви нам допомогли
капіталістів бити (Павло Тичина, I, 1957, 70).
6. заст. У назвах звань і посад — помічник,
заступник. Замриборщ, підсміюючись, підходить до
Мірошниченка, здоровкається: — Послали, Свириде
Яковлевичу, по вашу душу. — Негайно, кажуть, привозь —
і ніякої гайки. — Хто сказав? — Товариш голови
повіткому (Михайло Стельмах, II, 1962, 129).
▲ Товариш прокурора див. прокурор.
7. у сполуч. з прикм. бунчуковий або
значковий, іст. Назва старшинського звання, що
надавалось у реєстровому козацькому війську полковій
старшині та козакам з 2-ої половини XVII ст. Він не
крився ні від кого, що сам вийшов з давнього козачого
роду, що його прапрадід Лошак служив колись за
бунчукового товариша у якомусь козачому полку (Панас Мирний,
III, 1954, 259);
// без прикм. Скорочена назва цього
звання. Добре господарство було у пана Антона
Головатого, колишнього, товариша і отамана Кущівського
куреня (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 28); У 1624—1626 рр.
в Києві, крім лаврської, працювала друкарня товариша
Війська Запорізького Тимофія Вербицького (Наука і життя, 1,
1970, 16).