ТОВАРИ́СЬКІСТЬ, кості, жін. Властивість за значенням товариський 1, 2. В дорозі Тоня виявила себе такою заводійкою, що Ліна часом аж заздрила її кипучості, товариськості, умінню не звертати уваги на прикрі дрібниці (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 170); Але масові прогулянки завжди мали якийсь напівофіціальний характер, що вбивав дух товариськості між учителями і учнями (Петро Колесник, Терен.., 1959, 32); В цьому слові «товариші» він почував повагу і товариськість, приємну теплоту, близькість до інших [курсантів] (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 108).