ТОВАРИ́СТВО, а, сер.
1. збірн. Група людей, що
перебувають в тісних стосунках; найближчий комусь
колектив; середовище, коло знайомих. Гризельда швидко
звикла до нового краю. Поважна та розумна, вона не
любила забавок, не любила веселого шумливого
товариства, хоч була ще й молода (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 94); У
товаристві лад — усяк тому радіє. Дурне безладдя лихо
діє. І діло, як на гріх, Не діло — тільки сміх (Леонід Глібов,
Вибр., 1951, 10); Лягаючи спати, Гриць ніяк не хотів
вірити, що завтра вранці він розпрощається з рідним
селом, з любим товариством (Спиридон Добровольський, Олов'яні солдатики,
1961, 6);
// Коло або група людей, взагалі пов'язаних
певною спільністю (походженням, становищем у
суспільстві, інтересами тощо). [Дженні:] О, пане
майстре, ви звикли дамам править компліменти.
[Річард:] Чому гадаєте, що звик? [Дженні:] Авжеж,
ви все були в блискучім товаристві, часами й при дворі
у короля (Леся Українка, III, 1952, 18); Вражена тим
[вбивством чоловіка Сіхея], товариство собі добирає
Дідона. Всі, кого жах, і ненависть, і лють поєднали,
Сходяться (Микола Зеров, Вибр., 1966, 231); Княгиня Волконська
та княгиня Трубецька кинули виклик цареві, залишивши
вище товариство, звичну розкіш, і веселе безтурботне
життя, щоб розділити з своїми чоловіками їх
страдницьку долю (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 182); Коли дізнався, що
хлопця затягує злочинне товариство, батько, не
вагаючись, пожертвував посадою, становищем, сам попросився
перевести його на периферію (Олесь Гончар, Бригантина,
1973, 116);
// Близькі товариші, приятелі, друзі. І
отак-то без товариства, без ласки, привіту виростала
дурненька Солошка, самотньо, як звіря яке (Панас Мирний, I,
1954, 55); «За товариством скучає», думала мати. І вже,
щоб потішити сина, то ввечері, коли хлопці забігали
провідати товариша, допізна не заганяє Артема до
хати (Андрій Головко, II, 1957, 241);
// Уживається як звертання
в знач.: товариші. «Точка, хлопці!» — механік
зітхає.. «ми до фінішу вчасно прийшли. З честю виконали,
товариство, завдання, що на себе взяли» (Володимир Сосюра, I, 1957,
498).
2. тільки одн. Теплі, товариські взаємини між кимсь, між членами якого-небудь колективу; близькість, заснована на прихильності, довір'ї, взаєморозумінні; дружба. [Петро:] Ми ще невеличкими грались, малими товаришували; хай те дитяче товариство повернеться тепер у побратимство... (Панас Мирний, V, 1955, 182); Дружба, товариство, єдність, одностайність — це ж основна тема непогасного «Тараса Бульби» [М. Гоголя] (Максим Рильський, III, 1956, 7); Передерій був людиною замкнутою і не водив тут ні з ким товариства (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 73).
3. Група осіб, які в даний момент, в якийсь період часу разом проводять дозвілля. Отут побачили б ви у неділю і по празниках.. скільки збирається народу!.. Ідеш було, дивишся-дивишся та й не втерпиш: вилізеш з тарантаса і підійдеш до якого-небудь товариства (Олекса Стороженко, I, 1957, 76); Надія, що панна Анеля часом заскочить до зали.. — мирила мене з мало цікавим для мене товариством (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 253); Аж ось він опинився у великій кімнаті; — там сиділо за столом велике товариство (Леся Українка, III, 1952, 475); Після засідання запросив мене панотчик на склянку пива. Пристав до нашого товариства той другий червоний панотчик та ще один навчитель (Лесь Мартович, Тв., 1954, 214); Він зайшов у сад і очима знавця подивився на молоде товариство (Осип Маковей, Вибр., 1954, 240).
4. кого або яке, тільки одн. Спільне перебування з кимсь (де-небудь, під час чого-небудь і т. ін.); присутність кого-небудь. Маємо ще одну товаришку, панну Гассель.. Всі, і я в тім числі, вдоволені з її товариства (Леся Українка, V, 1956, 392); Опанас озирнувся: Василь. В товаристві таких, як сам, з Кравчиною чи Чуприною, звичайно, на чолі, з торбинками за плечима. «Пішли до столиці по трактори. От голови!..» (Олександр Довженко, I, 1958, 75); Я хотіла чим швидше позбутися товариства Ривки (Ірина Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 47); Міг би розповісти, як жде свого сокола у відпустку і як святкує нарешті душа його, коли син отак, як зараз, сидить під тополями у чабанському товаристві, самою своєю з'явою змінивши одноманітність батькового життя (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 14).
5. Організація, об'єднання людей, які ставлять
перед собою спільні завдання, мету, програму дій і
відповідно діють для їх виконання, здійснення. Потім
зачали заводити товариства тверезості, бо дуже стали
[селяни] ґрунти тратити (Василь Стефаник, I, 1949, 258); Маркс
і Енгельс вже давно підтримували зв'язок з таємним
революційним робітничим товариством — «Союзом
справедливих», організованим в Парижі в 1836 р. (Нова історія. Підручник для 8 кл., 1956, 128); «Наука і життя» — щомісячний
науково-популярний журнал товариства для поширення
політичних і наукових знань Української РСР (Наука і життя,
5, 1959, 1);
// Назва однієї з форм об'єднання селян
для спільного обробітку землі в часи колективізації
сільського господарства, що існувала в СРСР до 1938 р.
І які тільки поголоски не полетіли з хати в хату про
товариство спільного обробітку землі (Михайло Стельмах, II,
1962, 410).
▲ Споживче товариство див. споживчий.
6. іст. Більше чи менше військове угруповання
козаків-запорожців (кіш, курінь і т. ін.) з своєю системою
управління, законами, звичаями тощо. У неділю
вранці-рано Синє море грало, Товариство кошового На раді
прохало: — Благослови, отамане, Байдаки спускати,
Та за Тендер погуляти, Турка пошукати (Тарас Шевченко, II,
1963, 339); — Ченці звали мене у монастир, бо я таки
й письменний собі трошки; низове товариство
закликало мене до коша, бо я всі гирла, як свої п'ять пучок,
знаю (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 56); Кобза дзвеніла у тихе
надвечір'я і то рокотала, як грім, то промовляла тихим
жалем, і під той сум, під ту жалобу схиляв порубану,
в шрамах, голену, з буйним оселедцем голову старий
козак та згадував вірне товариство, що полягло десь під
Кафою або Трапезундом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 73); —
Мудро сказав кошовий як голова козацького війська. Ну,
велику правду сказав і полковник Тарас Перша честь
козака є шанувати товариство (Олександр Довженко, I, 1958, 255);
//
Козаки, що не належали до старшини. Дивиться Васюта,
аж за міщанами сунуть і козаки ніжинські; і все тілько
товариство: жодного сотника, ні отамана (Пантелеймон Куліш,
Вибр., 1969, 156).