ТОВКОТНЕ́ЧА, і, жін., тільки одн., розм. Тиснява, штовханина у натовпі. Цілий день тривав суд. І весь день біля сільбуду товкотнеча, а на ґанку і в дверях — пробка. Так увесь день надвірні двері в залу й не зачинялись (Андрій Головко, II, 1957, 184); І ось цей світ рожевого цвіту і гарячого бджолиного дзвону з жахливою швидкістю замінила тяжка цілоденна товкотнеча людей, дзвін грошви, шелест розписок, зітхання боржників і гризота з людською бідністю (Михайло Стельмах, I, 1962, 321).