ТОВСТОКО́РИЙ, а, е. Який має товсту кору, кірку, з товстою корою, кіркою. Забарабанила наша картеч [зерно] по тарілках, по графинах, по головах гостей. Од бритої голови Адама Антоновича, як град од пудового товстокорого кавуна, одскакує (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 151); * Образно. — 3 чого б ото сміятись? Весело тобі, радієш, пень товстокорий, — тремтячими губами прошипіла Мотря (Олександр Копиленко, Вибр., 1953, 433).