в означеннях
Тлумачення, значення слова «трах»:

ТРАХ, ТРАХ-ТРАХ, виг.

1. Звуконаслідування, що означає різкий, сильний шум, тріск від падіння, удару тощо; торох. Раптом т-ррах!.. трах-трах!.. Віконна рама затремтіла, і всі шибки дико задеренчали (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 403); Враз у віконницю знадвору — трах! — видно, цеглиною, Трах! — десь у двері на тім кінці будинку (Андрій Головко, II, 1957, 177).

2. розм. Уживається як присудок за знач. трахнути і трахнутися. Виляти молотникові не можна: молотник не косар, — той сяде нагострити косу та й одпочине; молотник і не жнець, — той сам гонить постать. А тут трах-трах, трах-трах, — не оставайсь! (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 305); Тільки хотів парубок щось відповісти, як Матюшина важка долоня з усього розмаху у висок його — трах! (Андрій Головко, II, 1957, 144); [Казидорога:] Та й взяв [Рябина] громадську печать, розпік на огні та й трах! Аж м'ясо зашкварчало! (Іван Франко, IX, 1952, 390).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 239.

Коментарі (0)