ТРАКТУВАТИ 1, ую, уєш, недок.
1. перех.
Витлумачувати, розглядати якусь проблему, висловлювати
свої погляди з приводу певного питання. З того, як
художник трактує свої мотиви, можна пізнати його
душу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 433); Теоретикам
занепадницького буржуазного мистецтва вигідно трактувати
реалізм як тимчасову течію, яка ніби «віджила» свій вік
(Деякі питання поетичної майстерності, 1956, 21); Частина
буржуазних етнографів, перекручуючи зміст весільної драми,
майже всю її трактувала як релігійну, що не відповідає
дійсності (Народна творчість та етнографія, 1, 1957, 95);
//
Характеризувати, зображувати образ, сюжет, тему тощо згідно
зі своїми поглядами, розумінням. Бернс або розвивав
сюжет, який йому подобався, в дусі даної народної пісні,
або по-своєму оригінально трактував події, про які в
ній говорилось (Радянське літературознавство, 5, 1958, 84); І Хоткевич у
повісті «Камінна душа», і Коцюбинський у повісті
«Тіні забутих предків» трактують образи гуцулів у
романтичному, баладному дусі (Радянське літературознавство, 1, 1961, 68);
Кожну тему можна трактувати по-різному. Один
вдається до сатиричних засобів, другий користується
гумором, інший висміює в жартівливій тональності (Вітчизна,
10, 1963, 111).
2. перех., рідко. Кваліфікувати, оцінювати, характеризувати певним чином. Арештантів з «нижчих верств» — селян, ремісників.. — він [ключник Панило] трактував як псів (Іван Франко, IV, 1950, 485); — А вони [фашисти] нас трактували нижчою расою... (Олесь Гончар, III, 1959, 294); Той [емісар] занадто поважно трактував власну особу, аби встрявати в дрібні суперечки чи виявляти непотрібну амбітність (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 61); — Оце бордо, третього літа, іноді його трактують як каберне (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 423).
3. неперех., заст. Вести переговори, домовлятися на певному рівні з представниками іноземної держави. [Хмельницький:] Був час зі мною трактувати, коли мене Потоцькі ганяли за Дніпром (Олександр Корнійчук, П'єси, 1947, 235); Смерть гетьмана коронного Станіслава Конецпольського, що знав козаків і вмів з ними трактувати, вибила з королевих рук найсильнішу зброю (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 41).