в означеннях
Тлумачення, значення слова «трактувати»:

ТРАКТУВАТИ 1, ую, уєш, недок.

1. перех. Витлумачувати, розглядати якусь проблему, висловлювати свої погляди з приводу певного питання. З того, як художник трактує свої мотиви, можна пізнати його душу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 433); Теоретикам занепадницького буржуазного мистецтва вигідно трактувати реалізм як тимчасову течію, яка ніби «віджила» свій вік (Деякі питання поетичної майстерності, 1956, 21); Частина буржуазних етнографів, перекручуючи зміст весільної драми, майже всю її трактувала як релігійну, що не відповідає дійсності (Народна творчість та етнографія, 1, 1957, 95);
//  Характеризувати, зображувати образ, сюжет, тему тощо згідно зі своїми поглядами, розумінням. Бернс або розвивав сюжет, який йому подобався, в дусі даної народної пісні, або по-своєму оригінально трактував події, про які в ній говорилось (Радянське літературознавство, 5, 1958, 84); І Хоткевич у повісті «Камінна душа», і Коцюбинський у повісті «Тіні забутих предків» трактують образи гуцулів у романтичному, баладному дусі (Радянське літературознавство, 1, 1961, 68); Кожну тему можна трактувати по-різному. Один вдається до сатиричних засобів, другий користується гумором, інший висміює в жартівливій тональності (Вітчизна, 10, 1963, 111).

2. перех., рідко. Кваліфікувати, оцінювати, характеризувати певним чином. Арештантів з «нижчих верств» — селян, ремісників.. — він [ключник Панило] трактував як псів (Іван Франко, IV, 1950, 485); — А вони [фашисти] нас трактували нижчою расою... (Олесь Гончар, III, 1959, 294); Той [емісар] занадто поважно трактував власну особу, аби встрявати в дрібні суперечки чи виявляти непотрібну амбітність (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 61); — Оце бордо, третього літа, іноді його трактують як каберне (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 423).

3. неперех., заст. Вести переговори, домовлятися на певному рівні з представниками іноземної держави. [Хмельницький:] Був час зі мною трактувати, коли мене Потоцькі ганяли за Дніпром (Олександр Корнійчук, П'єси, 1947, 235); Смерть гетьмана коронного Станіслава Конецпольського, що знав козаків і вмів з ними трактувати, вибила з королевих рук найсильнішу зброю (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 41).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 227.

Коментарі (0)

ТРАКТУВАТИ 2, ую, уєш, недок., перех., заст. Частувати, пригощати. І побавився Іван в місті добре. Трактував і напоював знайомих ще ліпше, оповідав богато [багато] про свою пригоду (Василь Стефаник, I, 1949, 251); — Сьогодні моя жінка, певне, трактуватиме мене куркою... а може,.. й горілкою... (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 53);
//  Приймати (гостей). — Здоров був, братику! Бач, як гарно в нас трактують гостей? (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 145).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 227.

Коментарі (0)