Словник української мови

ТРАМБУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. Тисненням або ударами ущільнювати, спресовувати яку-небудь пухку, розсипчасту масу (землю, силос тощо), вирівнюючи її поверхню. Тихович мусив доглядати, як засипали землею пеньки та трамбували землю (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 219); При звичайному способі квашення капусти її обов'язково трамбують, поки не виступить сік (Колгоспник України, 8, 1957, 37); Трамбують силосну масу в буртах тракторами (Соціалістичне тваринництво, 7, 1956, 62);  * Образно. А суховій розгойдував імлу, Висмоктував з землі останній сік, Все трамбував степи, немов під тік (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 39);  * У порівняннях. [Микола:] Йди досипай. [Орлов:] Спробую. Може, й засну. Бо голова — наче цілу ніч трамбував нею бруківку (Дмитро Бедзик, Ост. вальс, 1959, 5);
//  Топтати ногами. Сніг трамбуючи зернистий, Не вгаваючи й на час, Біля танка два танкісти Гріють ноги про запас (Сергій Воскрекасенко, Взагалі.., 1948, 118).