ТРА́ПЕ́ЗНИЙ, а, е.
1. Прикм. до трапеза 1, 2.
Трапезна пора;
// Признач. для трапезування. Вивітрили
слова Хмельницького хміль з голів комісарів. В
напруженій тиші виходили вони з трапезної палати (Натан Рибак,
Переяславська Рада, 1953, 601);
// жарт., ірон. Якого
дотримуються під час трапези. Люди зворушливо поглядали
на худобу, що припадала до землі мордами і знищувала..
царину з пристрастю, властивою лише створінням, що
не дбають про трапезний етикет (Спиридон Добровольський, Тече річка..,
1961, 190).
2. у знач. ім. трапезна, ної, жін. Монастирська
їдальня. Наприкінці серпня в приміщенні монастирської
трапезної було відкрито генетичну лабораторію Мічуріна
(Олександр Довженко, I, 1958, 464); Перші два роки в монастирі
допомагала вона куховаркам на кухні, прибирала трапезну,
мила підлоги в келіях (Олесь Донченко, III, 1956, 164); В
монастирській трапезній на стіні картина страшного суду, де
карають грішників (Павло Загребельний, Диво, 1968, 255);
// заст.,
також жарт., ірон. Їдальня взагалі.
3. у знач. ім. трапезна, ної, жін. Західна частина церкви; притвор. Монотонно читав черговий чернець твори святих отців, і голос його лунав під склепінням трапезної (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 130).