в означеннях
Тлумачення, значення слова «тратити»:

ТРАТИТИ, трачу, тратиш, недок., перех.

1. перев. із сл. марно, даремно. Витрачати, розтрачувати (гроші). — Не годиться сих грошей марно тратити. Тяжко він їх заробляв (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 256); І він почув, якась завина [вина] ухопила його за серце від тих згадок, якась пекуча згага запекла. Йому шкода стало грошей, що він тратить оце (Панас Мирний, III, 1954, 285); [Андрій] Я думаю, що коли людина тратить гроші, щоб дивитись на те, чого не тямить і тямити не може, то се марний перевод грошей (Леся Українка, III, 1952, 721);
//  Використовувати, вживати (перев. марно) що-небудь для чогось, на щось. Не трать, куме, сили, спускайся на дно! (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 46); Я пишу поволі, трачу багато часу (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 138); Легше б згинути враз було в борбі [боротьбі], Аніж тратити день за днем в журбі... (Павло Грабовський, I, 1959, 343); — Не для того ми за тим деревом їздили за тридев'ять земель, щоб тратить та марнувати його по-дурному (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 119).
[Марно, даремно і т. ін.] тратити порох — даремно говорити, робити що-небудь, без потреби витрачати на щось свої сили, енергію тощо. — У мене, наприклад, всі корови високоудійні.. А ви нас. викликали серед ночі, агітуєте, накачуєте. Тратите порох, ламаєте, як ото кажуть, двері... (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 28); [Макар:] Іди, Оксано. Я з Артемом хочу поговорити. Не трать пороху, на шахті завтра про це скажеш (Олександр Корнійчук, II, 1955, 147); Папір тратити див. папір; Слова дурно (даремно, марно) тратити див. слово.

2. Втрачати кого-, що-небудь, позбуватися когось або чогось. Вона [удова] усе старіла, слабіла, все більш тратила міць і прудкість (Марко Вовчок, I, 1955, 314); Я так би хотіла Вас ще зовсім здоровим побачити, що не трачу сії надії (Леся Українка, V, 1956, 79); Біда, хто тратить сон і апетит, Кому життя немов бурлацькі лями, На кого скрізь чигають вовчі ями І жалить сумніву дрібний москіт (Микола Зеров, Вибр., 1966, 65);
//  Марно проводити (час, життя тощо). «Там десь милий чорнобривий По полю гуляє, А я плачу, літа трачу, Його виглядаю..» (Тарас Шевченко, I, 1963, 60); Трачу літа в лютім горі і кінця не бачу, Тільки тоді і полегша, як нишком поплачу (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 5);
//  Ронити, лити, проливати (сльози). А я, юродивий, на твоїх руїнах Марно сльози трачу (Тарас Шевченко, I, 1963, 223); — Не плач, нене: дурно сльози тратиш, — сказав батько Пугач (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 136).
Тратити владу над собою — втрачати здатність володіти собою; Тратити голову — те саме, що Голову втрачати (див. голова). «Дивна жінка ота моя мама! — міркував Адась, чвалаючи гостинцем до Львова. — Я голову трачу, весь мов розбитий.., а вона тілько тепер відзискала спокій..» (Іван Франко, VII, 1951, 183); Тратити голос — утрачати здатність говорити (внаслідок хвилювання, простуди тощо). Боязливіші, викликані до таблиці, тратили голос, тратили пам'ять вивченого (Іван Франко, IV, 1950, 224); Тратити розум див. розум; Тратити терпеливість (терпливість) див. терпеливість.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 238.

Коментарі (0)