в означеннях
Тлумачення, значення слова «тремтливий»:

ТРЕМТЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який тремтить (у 1, 2 знач.), здатний тремтіти, дрижати від чогось; тремтячий (у 2 знач.). Білочка примостилася в дуплі тремтливої осики (Оксана Іваненко, Опов., 1949, 193); В тії калини на зорі Нахилиш ти тремтливу гілку І з неї виріжеш сопілку... (Любов Забашта, Квіт.., 1960, 75); Десь угорі, мало не під самими зорями лопотіло його [осокора] тремтливе листя (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 40);
//  Який нервово, від хвилювання, холоду тощо здригається, рухається. Тремтливими пальцями Максим потирав скроні (Натан Рибак, Час, 1960, 433); Підступила [Галя] і подала, певне з холоду, тремтливу дівочу руку на привітання (Іван Ле, Право.., 1957, 156);
//  Миготливий, мерехтливий (про світло, вогонь і т. ін.). Немовби бачу я шушенську довгу ніч, Бори, пронизані тремтливими вогнями, І хату рублену, де молодий Ілліч Пером безтрепетним писав «Проект програми» (Максим Рильський, III, 1961, 309); Високе вогнище заливає тремтливим червонястим світлом велику галявину (Василь Козаченко, Сальвія, 1956, 120); За річкою у тремтливому мареві розстилався рідний край (Олесь Гончар, III, 1959, 10);
//  Переривчастий, дрижачий, нерівний (про голос, звук). Дід ішов і співав. І ся немудра стареча пісня, тремтливий голос, і сей темний силует церкви.. — все те творило гармонію тихої гуцульської ночі (Гнат Хоткевич, II, 1966, 136); І поїзд пішов. Відгуркотів. Стало тихо-тихо. І раптом, немов десь під землею, народився тремтливий звук.. То загув на шахті гудок (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 266);
//  Який посилено б'ється (про серце). Тремтливе серце.

2. перен. Боязкий, полохливий. Тремтливі козулі.

3. перен. Пройнятий внутрішнім, душевним хвилюванням; схвильований. Тремтливе чекання.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 244.

Коментарі (0)