в означеннях
Тлумачення, значення слова «трепет»:

ТРЕ́ПЕТ, у, ТРЕ́ПІТ, поту, чол. Те саме, що тремтіння. Стежив [Саїд Алі] за кожним рухом брови, за найніжнішим, немов розквітання бутона, трепетом її принадних уст (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 16); Петрові не сподобався пильний погляд Ольги та трепіт її губів, що ховали усмішку (Максим Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 98); Віти дерев легенько тремтіли; і від цього трепету зайнялося і небо, і сонячне сяйво, і трави (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 14); І вона понесла в темінь своє важке тіло і трепет маленької свічечки, що роняла на пальці і землю воскові сльози (Михайло Стельмах, II, 1962, 308); Войовничі сурми наповнювали помешкання важким трепетом (Іван Микитенко, II, 1957, 60); З сердечним трепетом наближався Максим до світлиці Мирослави (Іван Франко, VI, 1951, 76); Брав [опришок] Марусину голову в руки і цілував.. у трепоті, в безумстві (Гнат Хоткевич, II, 1966, 123).
Трепет проймає (проймав, пройняв і т. ін.) див. проймати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 246.

Коментарі (0)