Словник української мови

ТРІЙЧА́СТИЙ, а, е. Який складається з трьох однакових частин. Потрібно взятися за механізацію ферми, бо досі найскладнішими «вузлами» її технічного оснащення є дійниця і трійчасті вила (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 218); Кущ суниць складається з кількох вкорочених стебел, які несуть на собі 8—10 трійчастих листків з короткими черешками (Садівництво і ягідництво, 1957, 25).
▲ Трійчастий нерв — п'ята пара черепномозкових нервів людини та хребетних тварин, що складається з трьох гілок: орбітальної, верхньощелепної та нижньощелепної. Біль у ділянці трійчастого нерва також, очевидно, має вегетативне походження (Фізіологічний журнал, II, 6, 1956, 101).