Словник української мови

ТРІЙНЯ́ТА, ят, мн. Троє дітей, народжених одночасно однією матір'ю; троє близнят. Ти гостям, підносиш чарку І, звичайно у не пусту.. Щоб цвіло здоров'я й сила, Мала б доньку десь до свят, А якщо б синів родила, То не менше, як трійнят (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 180);
//  Троє малят, народжених одночасно самкою. 200 вівцематок привели двійнят, 9 — трійнят, а одна — четверо ягнят (Радянська Україна, 5.VI 1959, 2).