в означеннях
Тлумачення, значення слова «тріо»:

ТРІ́О, невідм., сер.

1. Музичний твір для трьох інструментів або трьох голосів із самостійними партіями в кожного. Починається тріо: «Чайка скиглить, літаючи, мов за дітьми плаче» (Нечуй-Левицький, III, 1956, 306); Тріо для скрипки, віолончелі та контрабаса.

2. Ансамбль із трьох співаків або музикантів для виконання таких творів. Кропивницький навчив Івана грати на секунді, Миколу — на віолончелі, і вони з глибоким почуттям виконували українські пісні, перекладені Кропивницьким для тріо (Тобілевич, Життя Саксаганського, 1957, 13); Серед ансамблів найбільшою художньою досконалістю відзначається тріо сестер Байко (Мистецтво, 4, 1960, 5);
//  Три співаки або музиканти, які виконують взагалі музичний твір. Тріо-музики завзято витинали новітній фокстрот (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 393);
//  у знач. присл. Трьома голосами, на трьох інструментах. Потім, що називається, таки розгойдали й Ростислава і заспівали тріо давно неспіваного Даргомижського (Іван Ле, Право.., 1957, 44).

3. перен. Про трьох осіб, людей, що пов'язані між собою дружбою або завжди бувають разом. Вони [хлопці] літами однакові з нашою Олесею (14—15 літ), і сеє тріо провадить життя досить веселе (Леся Українка, V, 1956, 85).

4. Середня частина деяких видів інструментальних п'єс, танців і т. ін., більш спокійна та мелодійна, ніж перша та остання.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 271.

Коментарі (0)