ТРІПОТАТИ, очу, очеш і ТРІПОТІТИ, очу, отиш, недок.
1. Часто, дрібно коливатися, дрижати. То комин
[ґуральні] упаде в око, то дим, як чорний кудлатий
змій, тріпоче в повітрі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 85); Тріпоче
сокір, сріблом потемнілим знімаючись у вогку височінь
(Максим Рильський, I, 1960, 219); Високо підніс він [Мотора]
праву руку, а в ній легенько тріпотів папірець (Іван Кириленко,
Вибр., 1960, 341);
// Швидко махаючи крилами,
триматися в повітрі (про птахів, метеликів і т. ін.). Вгорі..
жайворон тріпоче (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959, 83);
// Швидко, безперестанно рухати, коливати, махати
чим-небудь. Небо всміхнулось до його, до Зінька, так
саме,.. як до тих метеликів, що тріпотали
кольористими крильцями над зеленими хвилями [хлібів] (Борис Грінченко, II,
1963, 322); Жайворонок в небо весело завився, крильцями
тріпоче, піснею залився (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 102); З
кожним разом течія все скупіше тріпотіла золотими
прожилками (Михайло Стельмах, II, 1962, 186);
// Маяти,
розвіватися (на вітрі, у повітрі тощо). Гупають сільські чоботи,
лопотять підтички і тріпотять на вітрі стрічки
дівчат (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 8); Прапор над нашим сільбудом
тріпоче, тріпоче (Андрій Малишко, Запов. джерело, 1959, 51);
// Мигтіти, мерехтіти, блимати (про світло, вогонь
і т. ін.). Чорні хмари грізно йдуть від моря.. В них
тріпочуть блискавиці сині... (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 164);
Зорі мигтіли, тріпотіли по обрію, мов живі (Олесь Гончар,
Новели, 1954, 171); Увесь світ тріпоче-міниться в моїх
очах і віддаляв та й віддаляє лебедів (Михайло Стельмах,
Гуси-лебеді.., 1964, 8);
// Звучати тремтливо, переливчасто
(про голос, звуки). І поки грав Марусяк, поки
тріпотіли в осіннім небі останні ридання лебединої пісні, —
в великім очарованию [очаруванні] стояла товпа (Гнат Хоткевич,
II, 1966, 294); Переливчастий тенорок, неголосно тріпочучи,
зразу ж бере за душу (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951,
553).
2. Судорожно здригатися всім тілом. Біду собі
купила Та й за свої гроші.. І кривий, і сліпий, Ще й до
того горбатий, А як стане тріпотати, Треба з хати
утікати (Україна сміється, I, 1960, 345); — Катре! —
почну, — а Катря як стисне мені руку: — Іде, іде
[Чайченко], просто до нас іде! — шепче, а сама так і
тріпоче (Марко Вовчок, I, 1955, 190); А він [щупак] тріпоче
та стрибає в кошику (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 75);
В руках Ремо качка полохливо тріпотіла, а його пальці
відчували калатання збентеженого пташиного серця
(Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 62);
// Часто й посилено битися
(про серце). Б'ється, тріпоче гаряче серце. Воно
відчуло радість (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 101); Серце
тріпотить — бо ось перед очима низенькі хати, заснулі
дерева, сіра колія дороги (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947,
8);
// Злегка дрижати, тремтіти. Син треться біля
батька, мовчить, тільки ніздрі тріпотять (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 328); * Образно. Коли уся душа тріпоче, як білий
парус на човні, — Тоді рука моя не хоче Пером виводити
пісні (Максим Рильський, I, 1960, 138);
// перен. Ледве помітно
проявлятися (про життя, усмішку тощо). Життя
тріпотіло, билося в ньому [пораненому] кволим
вогником в степу на осінньому вітрі (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960,
129); — Яка ти славна, Уляно, при місяці, звісно. — Ну
що ти вигадуєш? — ніяковіє від його слів дружина,
а в пухких куточках її уст спокійно тріпоче щаслива
усмішка (Михайло Стельмах, I, 1962, 481).
3. перен., рідко. Те саме, що тремтіти 3; дрижати (у 3 знач.). Ні, тріпотіть ви, людоїди, І ви, ганебні зрадники! Ось вже помсти час надійде, Знайдуться на вас месники (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 265); Наллялися вже були кров'ю жили Ясенові, ось-ось вибухне страшний його гнів, що від нього завжди тріпотіло все навкруги, кидалось урозтіч. Але все ж раптом ущух, підкорився жінці (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 16); Скільки ж треба сонця, ласки, квітів по останнім святі перемог, щоб одвикли діти тріпотіти перед чорним привидом тривог!.. (Наталя Забіла, Поезії, 1963, 50).