в означеннях
Тлумачення, значення слова «тріщати»:

ТРІЩАТИ, щу, щиш, недок.

1. Утворювати тріск при появі тріщини, тріщин, лопаючись, розламуючись, розриваючись на частини. Човни і байдаки палали. Соснові пороми тріщали (Іван Котляревський, I, 1952, 103); Роман йшов навскоси через городи, поміж соняшниками та кукурудзою. Соняшники гнулись, кукурудза аж тріщала під його ногами (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 314); Раз Лев пішов поживи розглядать Та у тенета і піймався. Рвонув він раз — тенета не тріщать; Удруге, втретє — ні… (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 26); Десь спішно дзвеніла сокира; десь наступили на дошку, й вона тріщала як скажена, не хотячи ламатися (Гнат Хоткевич, I, 1966, 105); Мундир був тісний і короткий, від нього набрякала шия, різало під пахвами і спирало подих. Коли Гошка ворушився, шви тріщали і розповзалися (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 419);
//  Видавати тріск або звук, схожий на тріск, під дією вогню, морозу і т. ін. У нас у грубці дрова І палають, і тріщать (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 187); На морозі тріщать дерева (Платон Воронько, Славен мир, 1950, 33); — Морози давлять — аж типи тріщать (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 513);
//  безос. Про дію сильного морозу. Не к різдву йде, а к великодню: уночі тріщить, а вдень плющить (Номис, 1864, № 518);
//  Діючи, утворювати різкі, сухі звуки, що нагадують тріск (про зброю, механізми тощо). Над дібровою звідусіль вилося та шугало сполохане птаство. А рушниці бахкали та тріщали то з одній місцині, то в другій (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 92); А звалу — тріщать кулемети, Гармати фугасними б'ють (Степан Крижанівський, Срібне весілля, 1957, 273); Час від часу дзвонив телефон, безперестанку тріщала друкарська машинка (Петро Панч, О. Пархом., 1939, 109); Тріщать підземні телефони, пронизливо виють сигнальні сирени (Микола Ю. Тарновський, Незр. горизонт, 1962, 7);
//  безос. На горищі ревіло і тріщало, неначе дах зривало з хати (Олекса Стороженко, I, 1957, 352);
//  Сповнюватися звуками, що нагадують тріск. Тріщить площа, стріляють гори, а зорі над нами такі великі, наче ракети (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 412); Все село тріщало від пострілів (Іван Цюпа, Грози.., 1961, 174);
//  безос. [Ольга:] Треба зараз же покласти її [Ганю] в ліжко. [Ганн:] Знову тріщить... Ой, як тріщить кругом... Тату... (Олександр Корнійчук, II, 1955, 169);
//  Видавати короткі, різкі й сухі звуки, схожі на тріск (про птахів, комах); скрекотати, сюрчати. І поки тлітимуть скіпки Під таганком, сиди.. Та й причувайся, як пташки Почнуть тріщати одностайно (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 302); Синиця, моя з ким лаялась, стрибала-тріщала (Панас Мирний, I, 1954, 174); У травах тріщали коники (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 137).
 Мороз [аж] тріщить; Морози тріщать — дуже сильний, лютий мороз. Тихого та ясного ранку виїздили ми з села, а мороз аж тріщить (Марко Вовчок, I, 1955, 118); Навколо біло, морози тріщать, а в їхній, шкільній оранжереї, все квітує, живе, сміється, тішить очі (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 228); Полум'я (вогонь) тріщить (тріщало, тріщав) — про звуки, якими супроводжується горіння. Огонь в печі палав: полумуя гуло та тріщало (Нечуй-Левицький, III, 1956, 73); В печі трщав вогонь та сичав борщ (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 78).
Їсть (їдять і т. ін.), аж за вухами тріщить — те саме, що Їсть (їдять і т. ін.), аж за вухами лящить (див. вухо). Їв Іван, аж за вухами тріщало (Іван Франко, III, 1950, 143); Тиснути (стиснути і т. ін.) кого, що, аж кістки (кості) тріщать див. кістка, кість; Цвіркуни тріщать в голові у кого — з'являються легковажні думки, бажання у кого-небудь. Забалакається [Хівря] з парубком — забудеться за діло.. Тож якраз був час, коли почали Хіврі в голові цвіркуни тріщати (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 102).

2. чим. Утворювати короткі, різкі, сухі звуки, ламаючи, роздушуючи, розгризаючи що-небудь. Хлопці біля вогню заводять «Комара». Далі з гомоном розбігаються по лісі. Згукуються, тріщать паліччям (Степан Васильченко, III, 1960, 111); Черниш ішов темний, як ніч. Тріщав чобітьми по зелених крижаних шпичаках (Олесь Гончар, III, 1959, 233); Вони відкрили сундук, розломили навпіл смажену курку і стали їсти її з великим апетитом.. Сонний голос сказав: — Перестаньте тріщати кістками. У мене неврастенія (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 54).

3. перен., розм. Швидко, безупинно говорити. — І тіточко, і голубочко, пошийте мені щоякнайшвидше. — Та не тріщи, сороко, бачиш, скілько роботи (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 255); — Нехай буде й так! Я візьму й лисих. А сивобородих складемо в архів та й двері запечатаємо: цих і я не хочу. Я накликала таких Юпітерів Олімпійських, що ви з дива вмрете або... або... заміж: підете, — тріщала й реготалась весела безробітня удовиця (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 33).

4. перев. від кого—чого, перен. Бути переповненим чим-небудь, рідше ким-небудь. — Одружись, Іване, бери Пастухівну — заможна!.. аж скриня тріщить, вона тільки не признається... (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 10); Тріщать од збіжжя в Опанаса Засіки, клуні і токи (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 127); Міщанські двори тріщать від постояльців (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 33).

5. у сполуч. із сл. спина, шкура і т. ін., перен., розм. Дуже напружуватися, надриватися від перевантаження, тяжкої праці. — Впряглись [дядьки] у господарство, аж шкура тріщить (Михайло Стельмах, II, 1962, 283); — Земля одна, а хазяїв коло неї аж два. Один свій, колгоспний, а другий з емтеес. От вони й тягаються, а горби в нас тріщать... (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 55).
Голова тріщить; У голові тріщить (безос.): а) дуже болить голова у кого-небудь; відчувається сильний головний біль. Блідий, дрібно тремтячи, Давид провів по чолі рукою: аж голова тріщить, як ото вчадієш (Андрій Головко, II, 1957, 23); Сиволап прокинувся раптово, наче його хтось штовхнув.. В роті було погано, шалено калатало серце, тріщала голова. Вчора він знову пив (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 56); Крякання, кудкудакання, цвірінькотіння зливаються в один невгамовний хор, від якого голова тріщить... (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 299); [Романюк:] Вибачайте, прийму пірамідон. Дуже в голові тріщить. (Відкрив коробочку, взяв таблетку.) (Олександр Корнійчук, II, 1955, 193); б) хто-небудь має багато клопоту, турбот, вражень. Так багато діла, що аж голова тріщить (Номис, 1864, № 10045); Голова тріщала від нових понять про світ і людей (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 71); Хочу, (хочуть і т. ін.) їсти, аж шкура тріщить; Хочеться їсти, [аж] шкура тріщить, безос. — про сильне почуття голоду. — Мамо, давайте хоч шматок сала та хліба! Їсти так хочу, що аж шкура тріщить (Нечуй-Левицький, III, 1956, 48); — Шкура тріщить — їсти хочеться (Андрій Головко, I, 1957, 453); Чуби тріщать у кого — когось б'ють, карають; хтось зазнає неприємностей. Всі вони так — вигадають що-небудь, вимудрують, а потім у нас чуби тріщать (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 294).

6. перен. Дуже слабнути. Накидаюсь на роботу, горю, а здоров'я тріщить і сили вичерпуються (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 369);
//  Бути напередодні краху, розвалу, зникнення. В Берліні над рейхстагом уже майорів радянський червоний стяг. Від краю до краю тріщала фашистська імперія (Олесь Гончар, III, 1959, 387); Груні видно — тріщать давньовічні звичаї (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 202).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 279.

Коментарі (0)