ТРІЩАТИ, щу, щиш, недок.
1. Утворювати тріск
при появі тріщини, тріщин, лопаючись,
розламуючись, розриваючись на частини. Човни і байдаки
палали. Соснові пороми тріщали (Іван Котляревський, I, 1952, 103);
Роман йшов навскоси через городи, поміж соняшниками та
кукурудзою. Соняшники гнулись, кукурудза аж тріщала
під його ногами (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 314); Раз Лев пішов
поживи розглядать Та у тенета і піймався. Рвонув
він раз — тенета не тріщать; Удруге, втретє — ні…
(Леонід Глібов, Вибр., 1951, 26); Десь спішно дзвеніла сокира;
десь наступили на дошку, й вона тріщала як скажена,
не хотячи ламатися (Гнат Хоткевич, I, 1966, 105); Мундир був
тісний і короткий, від нього набрякала шия, різало
під пахвами і спирало подих. Коли Гошка ворушився,
шви тріщали і розповзалися (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 419);
// Видавати тріск або звук, схожий на тріск, під дією
вогню, морозу і т. ін. У нас у грубці дрова І палають,
і тріщать (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 187); На морозі тріщать
дерева (Платон Воронько, Славен мир, 1950, 33); — Морози
давлять — аж типи тріщать (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 513);
// безос. Про дію сильного морозу. Не к різдву йде, а к
великодню: уночі тріщить, а вдень плющить (Номис,
1864, № 518);
// Діючи, утворювати різкі, сухі звуки,
що нагадують тріск (про зброю, механізми тощо). Над
дібровою звідусіль вилося та шугало сполохане птаство.
А рушниці бахкали та тріщали то з одній місцині,
то в другій (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 92); А звалу — тріщать
кулемети, Гармати фугасними б'ють (Степан Крижанівський, Срібне
весілля, 1957, 273); Час від часу дзвонив телефон,
безперестанку тріщала друкарська машинка (Петро Панч,
О. Пархом., 1939, 109); Тріщать підземні телефони,
пронизливо виють сигнальні сирени (Микола Ю. Тарновський, Незр.
горизонт, 1962, 7);
// безос. На горищі ревіло і тріщало,
неначе дах зривало з хати (Олекса Стороженко, I, 1957, 352);
//
Сповнюватися звуками, що нагадують тріск. Тріщить
площа, стріляють гори, а зорі над нами такі великі, наче
ракети (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 412); Все село тріщало від
пострілів (Іван Цюпа, Грози.., 1961, 174);
// безос.
[Ольга:] Треба зараз же покласти її [Ганю] в ліжко.
[Ганн:] Знову тріщить... Ой, як тріщить кругом...
Тату... (Олександр Корнійчук, II, 1955, 169);
// Видавати короткі, різкі
й сухі звуки, схожі на тріск (про птахів, комах);
скрекотати, сюрчати. І поки тлітимуть скіпки Під
таганком, сиди.. Та й причувайся, як пташки Почнуть
тріщати одностайно (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 302); Синиця,
моя з ким лаялась, стрибала-тріщала (Панас Мирний, I, 1954,
174); У травах тріщали коники (Любомир Дмитерко, Наречена,
1959, 137).
Мороз [аж] тріщить; Морози тріщать — дуже
сильний, лютий мороз. Тихого та ясного ранку виїздили ми
з села, а мороз аж тріщить (Марко Вовчок, I, 1955, 118);
Навколо біло, морози тріщать, а в їхній, шкільній
оранжереї, все квітує, живе, сміється, тішить очі (Юрій Збанацький,
Курилові о-ви, 1963, 228); Полум'я (вогонь) тріщить
(тріщало, тріщав) — про звуки, якими
супроводжується горіння. Огонь в печі палав: полумуя гуло та тріщало
(Нечуй-Левицький, III, 1956, 73); В печі трщав вогонь та сичав
борщ (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 78).
♦ Їсть (їдять і т. ін.), аж за вухами тріщить —
те саме, що Їсть (їдять і т. ін.), аж за вухами лящить
(див. вухо). Їв Іван, аж за вухами тріщало (Іван Франко, III,
1950, 143); Тиснути (стиснути і т. ін.) кого, що, аж
кістки (кості) тріщать див. кістка, кість; Цвіркуни
тріщать в голові у кого — з'являються легковажні
думки, бажання у кого-небудь. Забалакається [Хівря] з
парубком — забудеться за діло.. Тож якраз був час, коли
почали Хіврі в голові цвіркуни тріщати (Грицько Григоренко, Вибр.,
1959, 102).
2. чим. Утворювати короткі, різкі, сухі звуки, ламаючи, роздушуючи, розгризаючи що-небудь. Хлопці біля вогню заводять «Комара». Далі з гомоном розбігаються по лісі. Згукуються, тріщать паліччям (Степан Васильченко, III, 1960, 111); Черниш ішов темний, як ніч. Тріщав чобітьми по зелених крижаних шпичаках (Олесь Гончар, III, 1959, 233); Вони відкрили сундук, розломили навпіл смажену курку і стали їсти її з великим апетитом.. Сонний голос сказав: — Перестаньте тріщати кістками. У мене неврастенія (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 54).
3. перен., розм. Швидко, безупинно говорити. — І тіточко, і голубочко, пошийте мені щоякнайшвидше. — Та не тріщи, сороко, бачиш, скілько роботи (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 255); — Нехай буде й так! Я візьму й лисих. А сивобородих складемо в архів та й двері запечатаємо: цих і я не хочу. Я накликала таких Юпітерів Олімпійських, що ви з дива вмрете або... або... заміж: підете, — тріщала й реготалась весела безробітня удовиця (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 33).
4. перев. від кого—чого, перен. Бути переповненим чим-небудь, рідше ким-небудь. — Одружись, Іване, бери Пастухівну — заможна!.. аж скриня тріщить, вона тільки не признається... (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 10); Тріщать од збіжжя в Опанаса Засіки, клуні і токи (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 127); Міщанські двори тріщать від постояльців (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 33).
5. у сполуч. із сл. спина, шкура і т. ін., перен.,
розм. Дуже напружуватися, надриватися від
перевантаження, тяжкої праці. — Впряглись [дядьки] у
господарство, аж шкура тріщить (Михайло Стельмах, II, 1962, 283);
— Земля одна, а хазяїв коло неї аж два. Один свій,
колгоспний, а другий з емтеес. От вони й тягаються, а
горби в нас тріщать... (Василь Кучер, Трудна любов, 1960,
55).
♦ Голова тріщить; У голові тріщить (безос.): а)
дуже болить голова у кого-небудь; відчувається сильний
головний біль. Блідий, дрібно тремтячи, Давид провів
по чолі рукою: аж голова тріщить, як ото вчадієш
(Андрій Головко, II, 1957, 23); Сиволап прокинувся раптово,
наче його хтось штовхнув.. В роті було погано, шалено
калатало серце, тріщала голова. Вчора він знову пив
(Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 56); Крякання, кудкудакання,
цвірінькотіння зливаються в один невгамовний хор, від
якого голова тріщить... (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962,
299); [Романюк:] Вибачайте, прийму пірамідон.
Дуже в голові тріщить. (Відкрив коробочку, взяв
таблетку.) (Олександр Корнійчук, II, 1955, 193); б) хто-небудь має багато
клопоту, турбот, вражень. Так багато діла, що аж
голова тріщить (Номис, 1864, № 10045); Голова тріщала
від нових понять про світ і людей (Іван Ле, Міжгір'я, 1953,
71); Хочу, (хочуть і т. ін.) їсти, аж шкура тріщить;
Хочеться їсти, [аж] шкура тріщить, безос. — про сильне
почуття голоду. — Мамо, давайте хоч шматок сала та
хліба! Їсти так хочу, що аж шкура тріщить (Нечуй-Левицький,
III, 1956, 48); — Шкура тріщить — їсти хочеться
(Андрій Головко, I, 1957, 453); Чуби тріщать у кого — когось б'ють,
карають; хтось зазнає неприємностей. Всі вони так —
вигадають що-небудь, вимудрують, а потім у нас чуби
тріщать (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 294).
6. перен. Дуже слабнути. Накидаюсь на роботу,
горю, а здоров'я тріщить і сили вичерпуються (Михайло Коцюбинський,
III, 1956, 369);
// Бути напередодні краху, розвалу,
зникнення. В Берліні над рейхстагом уже майорів
радянський червоний стяг. Від краю до краю тріщала
фашистська імперія (Олесь Гончар, III, 1959, 387); Груні
видно — тріщать давньовічні звичаї (Костянтин Гордієнко, II, 1959,
202).