в означеннях
Тлумачення, значення слова «трісь»:

ТРІСЬ, ТРІСЬ-ТРІСЬ, присудк. сл., розм. Уживається за знач. тріснути (див. тріскати 1—4). Доля тихо засміялась... Торба трісь — і розірвалась... (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 120); Коромисло трісь, та й переломилось по половині (Нечуй-Левицький, III, 1956, 254); От він [вовк] вліз зовсім у саночки, та тільки сів, а санки — трісь-трісь-трісь! Так і розсипались (Українські народні казки, 1951, 29); Зиркнула блискавка, загуркотав грім... гряк! трісь!.. (Панас Мирний, I, 1949, 239); — Сьогодні тільки лягла, коли воно — трісь, трісь у саду, — по сухих гілках іде (Борис Грінченко, II, 1963, 355); — Через півгодини, чую, щось потихеньку — трісь, трісь. Я тоді й шепчу командирові полка на вухо; зараз, кажу, опіка завалиться, бо вже тріщить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 261); Раптом каштан зірвався з дерева і трісь по голові Гаврила (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 67); — У батька в руках ложка-довбанка, тільки хто з малишні сьорбне дуже або засміється — трісь по голові, і зараз же тихо-тихо зробиться (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 216).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 277.

Коментарі (0)