ТРІСКАТИСЯ 1, ається, недок.
1. Утворювати, давати тріщини; репатися. Розходився, сердитий [Морозенко], немилосердно давить, колеться від його натовпу чорна земля, тріскається на їй снігова кора (Панас Мирний, IV, 1955, 299); Будинок був мертвий.. Тріскалася обгоріла штукатурка, вітер виламував шматочки вапна (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 389); Три дні його спека палила, Аж тріскалась шкіра біла (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 167); Ранком від холодної роси мерзли й тріскались ноги (Хлібороб України, 10, 1968, 9).
2. Те саме, що тріскати 2. Тихо незвичайно. Тільки й чути, як тріскаються й падають на землю букові горішки (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 137); Показує Іван на небо, де спалахують і тріскаються пухкі, наче ватяні, кулі від розриву зенітних снарядів (Василь Кучер, Голод, 1961, 143).