в означеннях
Тлумачення, значення слова «тріскучий»:

ТРІСКУ́ЧИЙ, а, е.

1. Який тріщить, діючи, утворює тріск чи звуки, схожі на тріск. Під дубом на снігу горить огонь — великий, веселий, тріскучий (Степан Васильченко, II, 1959, 303); Літак висипає над подвір'ям дрібні тріскучі гранати. Пороснуло, залу шал о скрізь, немов розсипалась на скалки висока скляна стіна (Олесь Гончар, III, 1959, 277); Федоська запалила і поставила на припічку, під комином, тріскучу скалку (Микола Олійник, Леся, 1960, 84); Не дратувала Крайнюка і тріскуча друкарська машинка, що зранку до пізньої ночі торохтіла за стіною в сусідній кімнаті (Василь Кучер, Голод, 1961, 18);
//  Який при дотику, натискуванні і т. ін. утворює тріск або звуки, схожі на тріск. Під копитами в коней, замість тріскучої стерні, вже репається червоне кавуняччя (Олесь Гончар, II, 1959, 123); Поправив [Андрій] тріскучий брезентовий плащ, яким накрита була дівчина (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 153);
//  Який сильно й різко лунає, розлягається. Вдарив в липу грім тріскучий — Липа розкришилась, І луна кругом по лісі Дико розкотилась... (Степан Руданський, Тв., 1959, 47); Перекотилася луна по переліску, відгукнулася під горою і тріскучим ляском ще раз вкрила село (Іван Ле, Мої листи, 1945, 19); Вибух був гучний і тріскучий (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 496); Одна його постать на трибуні вирвала тоді з натовпу бурю радісного галасу і тріскучих аплодисментів (Степан Васильченко, II, 1959, 12); Петушек поважно розповідав щось, а чийсь незнайомий, трохи тріскучий голос безцеремонно перебивав його (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 41).
 Тріскучий біль [голови] — сильний головний біль, при якому здається, що голова тріщить, розламується. Я прокинувся другого дня аж десь надвечером [надвечір] з тріскучим болем голови (Іван Франко, IV, 1950, 287); Тріскучий мороз — дуже сильний, лютий мороз. — Або зимою.. застукають тріскучі морози, зніметься завірюха, хуртовина... (Панас Мирний, I, 1949, 360); Надворі був тріскучий мороз, з вітром (Ярослав Гримайло, Син.., 1950, 205); Тріскуча ніч — ніч з дуже сильним, лютим морозом. Вирушаючи з відрами на річку, Вутанька щоразу мусить брати й сокиру з собою: після тріскучої ночі ополонки доводиться прорубувати заново (Олесь Гончар, II, 1959, 163); Надворі тріскуча морозяна ніч... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 190).

2. перен. Розрахований на зовнішній ефект, але пустий, беззмістовний. [Ромодан:] Ходім.. і спитаємо всіх чесно і відкрито: за кого ви? За заслужених пустодзвонів чи за тих, хто бачить потреби держави, потреби людей і без тріскучих фраз, всім серцем, гарячим ділом хоче допомогти (Олександр Корнійчук, II, 1955, 345); — Я дуже не люблю.. тріскучих слів. Вони не мають смислу (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 71).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 277.

Коментарі (0)